Айва звичайна або довгаста

Cydonia oblonga

Аптечна назва:

Насіння айви.

Частина, що використовується:

Як лікарську сировину використовують плоди, насіння, листя та кору.

Час збору:

Листя збирають червень-липень; плоди – у міру дозрівання.

Опис:

Невелике дерево або найчастіше багатоствольний великий чагарник висотою від 1,5 до 7 м. Молоді пагони спочатку опушені, а потім голі. Листя короткочерешкове, чергове, яйцевидне або овальне, цільно-крайнє, зверху темно-зелене, з нижнього боку – сірувате, повстяно-опушене. Квітки великі (до 5 см у діаметрі), одиночні, білі або рожеві, розташовані на кінцях бічних гілочок. Плоди яблукоподібної, округлої або грушоподібної форми, лимонно-жовтого кольору. М’якуш плодів твердий, з кисло-солодкуватим, терпко-в’яжучим смаком. Цвіте у травні – червні.

Збір та заготівля:

Плоди збирають зрілими, а листя – у червні-липні. Насіння сушать на повітрі, листя – під навісом, перемішуючи. Сировина вважається готовою, якщо черешки листя при згинанні ламаються, а не гнуться. Насіння та листя зберігають у щільно закритій дерев’яній або скляній тарі 1 рік.
При збиранні пушинки плодів і листя потрапляють на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів і, дратуючи їх, викликають печіння, кашель, сухість та інші неприємні відчуття. Перед початком збору необхідно змастити ніздрі вазеліном або вдягнути вологу марлеву пов’язку. Після роботи необхідно кілька разів сполоснути носоглотку теплим содовим розчином.

Вирощування:

Айва звичайна – рослина світло- та теплолюбна, тому успішно вирощується на півдні Європи, де морози не перевищують 15 0С, а середньорічна добова температура повітря 9 0С і вище. Однак деякі сорти цієї культури можуть витримувати зниження температури до -37 °С.

У нашій місцевості айва недостатньо зимостійка, у суворі зими можуть пошкоджуватися однорічні пагони, а іноді й старі гілки. Тому тут вона набуває форми куща заввишки 3-4 м. Плоди її дозрівають нерегулярно, і лише в роки з дуже тривалою та теплою сонячною погодою вона може давати стабільний урожай. При недостатній кількості вологи плоди дрібнішають. При регулярному зрошенні айва добре росте та плодоносить.

Поширення:

Батьківщина – Кавказ, Середня Азія, Іран. Передбачається, що айва була введена в культуру на Кавказі та Північному Ірані не менше 4000 років тому. В Росії вирощується на півдні Європейської частини (на півночі поширюється майже до Камишина) та на Кавказі; в Україні – майже по всій території, але переважно у південних та південно-західних районах.

Хімічний склад:

Плоди айви звичайної містять 10-12 мг% аскорбінової кислоти, 0,1-1,8% дубильних речовин, близько 0,3% пектинових речовин, 5% органічних кислот (яблучна, лимонна, винна), 5,3-12,1 % Сахаров (переважно фруктоза), сполуки заліза і міді, ефірну олію тощо. буд.

Застосування:

Плоди айви використовують як сечогінний засіб при серцевих та ниркових набряках, пієлітах, хронічних нефрозах, як протипоносний (диспепсія) та жовчогінний засіб. Народні лікарі рекомендують айву при лікуванні анемії, хронічного гастриту та цукрового діабету. Листя, кора гілок, молоді гілки айви вважаються популярним засобом лікування цукрового діабету та гіпертонічної хвороби.

Насіння айви заварюють як чай і вживають при кашлі.

Від головного болю при спазмах судин головного мозку корисно після збирання врожаю айви розкласти в кімнаті на підстилці зі стружок і зберігати так до переробки. Фітонциди айви знімають спазми судин головного мозку.

При випаданні прямої кишки роблять припарки із соку свіжої айви. Свіжі плоди корисні при туберкульозі та бронхіальній астмі. М’якуш плодів з давніх-давен застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях, що супроводжуються проносом, іноді при хворобах печінки і як протиблювотний засіб.

Зовнішньо у вигляді примочок айву використовують при очних хворобах та облисіння.

Плоди айви – сильний очисник при інтоксикації важкими металами, що перевершує навіть плоди абрикоса. Завдяки високому вмісту дубильних речовин м’якоть плодів айви і насіння мають закріплюючу дію, тому ними успішно лікують шлунково-кишкові розлади, що супроводжуються проносом.

Айва – чудова приправа для плову та багатьох інших національних страв східних народів. Використовують плоди айви лікеро-горілчана та виноробна промисловість.

Споживання їжі плодів айви, на думку Авіценни, покращує колір обличчя.

Протипоказання:

Матері, що годують, повинні виключити з раціону айву, у тому числі айвове варення. Оскільки айва має закріплювальні властивості її не варто вживати при запорах.
Айва протипоказана при виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, особливо в період загострення захворювання.
При ентероколіті. Пух, що знаходиться на поверхні плоду айви шкодить гортані, викликаючи кашель та алергію. При індивідуальній нестерпності плода. Причому насіння айви не бажано подрібнити ть. Оскільки всередині насіння айви знаходиться речовина амігдалін, яка у шлунку перетворюється на синильну кислоту.

Здоров’я Вам!