Зубчатка пізня (Odontites serotina; Odontites vulgaris)

Зубчатка пізня
Odontites serotina (Odontites vulgaris)
зубчатка червона, звичайна

Опис: однорічна трав’яниста рослина до 50 см заввишки, стебло прямостояче, внизу гіллясте, покрите густими, клоненими вниз волосками. Листя подовжене, на верхівці загострене, по краю з неглибокими, ледь помітними, тупими зубчиками. Квітки дрібні, червонувато-фіолетові, зібрані в досить густі однобокі колосоподібні суцвіття. Плід – довгаста коробочка; у верхній частині волосиста. Цвіте з червня до вересня.

Поширення: в Росії та в Україні зубчатка звичайна зустрічається по всій території. Мешкає на луках, вапнякових і крейдяних оголеннях, уздовж доріг, як бур’ян на полях і покладах.

Частина, що використовується: трава (стебла, коріння, листя). У траві зубчатки виявлено наявність іридоїдів (аукубін, каталпол, ізо-каталпол, одонтозид, 10-ацетат одонтозиду, мусаєнозід, 8-епілоганін та ін.), каротиноїдів, сапонінів (2,26%), дубильних речовин (3,58%) , кумаринів, флавоноїдів, алкалоїдів та інших з’єднань.

Збір та заготівля: надземну частину рослини збирають під час цвітіння. Сушать у тіні під укриттям, на горищах з гарною вентиляцією, розкладаючи тонким (5-7 см) шаром на папері або тканині та періодично перемішуючи. Зберігають у закритих банках або жерстяних коробках, застелених папером. Термін придатності – 1 рік.

Застосування: препарати пізньої зубчатки значно знижують серіальний тиск, посилюють жовчоутворення, нормалізують обмінні процеси в печінці. Їх застосовують у народній медицині при серцево-судинних захворюваннях, підвищеному кров’яному тиску, захворюваннях печінки, шлунково-кишкових кольках, а також при гострих інфекційних, запальних та септичних станах.