Петрушка городня (Petroselinum crispum)

Петрушка городня (кучерява)
Petroselinum crispum
петрова трава, невістка

Аптечна назва:

Плоди петрушки

Частина, що використовується:

Головним діючим початком петрушки є ефірна олія, до складу якої входять атол, глікозид апігенін, ароматичне масло. У надземній частині рослини та в коренях міститься значна кількість аскорбінової кислоти, каротину, вітамінів В1, В2, К, РР, фолієвої кислоти, інуліну, флавоноїдів, глікозидів, солей калію, магнію, заліза. Велика кількість калію у петрушці робить її цінною при хворобах серцево-судинної системи, при порушеннях сечовиділення, а також при цукровому діабеті.

Час збору:

Плоди: липень – вересень

Опис:

Дворічна трав’яниста рослина висотою 60-90 см з білим м’ясистим коренем. Листя двічі-тричі перисті, з приємним ароматом. Квітки дрібні, білі, зібрані в суцвіття складну парасольку. Плоди – дрібні сіро-зелені яйцеподібні сім’янки із сильним ароматом.

Збір та заготівля:

Плоди збирають восени. Наземну частину рослини зрізають і, зв’язавши в Пучки, підвішують у добре провітрюваному місці для просушки. Висушені плоди струшують і злегка обмолочують. Термін зберігання – 3-4 роки.
Вирощування. Для культивування петрушки потрібний помірно вологий, добре дренований родючий грунт і сонячне або напівтінисте місце. Розмножують посівом насіння навесні на постійне місце.

Вирощування:

Петрушка – досить невибаглива рослина. Але особливо петрушка вдається на добре освітлених місцях з родючим, пухким грунтом, для кореневої – з глибоким орним шаром. В якості попередників їй не підходять родичі – селери (парасольні): морква, кріп, кінза, кмин. Їхній посів по “петрушці” теж можливий лише через 4 роки.

Розповсюдження

Батьківщина – Середземномор’я, іноді зустрічається у Південній Європі. З лікувальною метою використовують культурні форми, які широко поширені в Європі, Азії, Америці та Австралії.

Хімічний склад:

У плодах знайдено ефірну олію, фурокумарин бергаптен і флавоновий глікозид апіїн. У них міститься до 22% жирної олії, яка складається з петрозелінової (70-76%), олеїнової (9-15), лінолевої (6-18) та пальмітинової (3%) кислот. У квітках петрушки виявлено кверцетин та кемпферол, у корінні – апігенін, слизу.
За вмістом вітамінів петрушка перевершує багато овочів і фруктів. У зелені її є до 0,2% аскорбінової кислоти, до 0,01% каротину, тіамін, рибофлавін, ретинол, нікотинова кислота, багатий набір мінеральних солей (заліза, калію, магнію, кальцію, фосфору), флавоноїди, білки, вуглеводи, пектин.

Всі частини рослини мають приємний пряний смак, який обумовлений наявністю ефірної олії. Вміст ефірної олії в плодах 2-7%, у свіжій рослині 0,016-0,3%, у сухому корінні – до 0,08%. Воно є легкорухливою рідиною зеленувато-жовтого кольору. Основним компонентом ефірної олії з плодів і коріння є апіол (або камфара петрушки) [4]. Крім того, в олії з плодів містяться α-пінен, міристицин, сліди неідентифікованих альдегідів, кетонів, фенолів, а також стеаринова та пальмітинова кислоти та петросилан.

Застосування:

Препарати петрушки мають антисептичну, протизапальну, знеболювальну, спазмолітичну, вітрогінну, сечогінну, дезінтоксикаційну, протилихоманкову, потогінну дію.
Часто препарати петрушки застосовують при циститах, запаленні передміхурової залози, при здутті живота, диспепсіях, після пологів для очищення матки, при маткових кровотечах, астенічних станах, гастритах зі зниженою секреторною функцією шлунка, для збереження зору, при неприємному запаху з рота.
Петрушка діє бактерицидно на ротову порожнину і рекомендується при стоматитах, глоситах, гінгівітах.
Серед прянощів петрушка займає одне з провідних місць. Рослина має ніжний аромат і пряносолодкуватий смак, що обумовлено наявністю ефірної олії. Використовують її при виготовленні кулінарних напівфабрикатів, дня ароматизації котлет, вживають як закуску і додають салати, м’ясні та рибні страви, супи, окрошки.
Петрушкою ароматизують соуси, підливи, начинки, паштети, сири, сир. Ефірне масло, насіння, коріння, сушену зелень використовують у складі пряних сумішей.
Петрушка використовують при консервуванні овочів, її заготовляють на зиму – сушать або засолюють. Петрушка застосовується і у косметиці.
Вона відбілює шкіру. Подрібнене насіння втирають у шкіру голови для профілактики облисіння.

Протипоказання:

При застосуванні петрушки слід перевищувати зазначені дози. Необхідно пам’ятати, що препарати петрушки дратують паренхіму нирок, тому протипоказані при нефриті.
Протипоказанням до застосування петрушки вважається вагітність. Петрушка особливо небезпечна для слабких вагітних жінок, які мають часті викидні.