Лікувальні трави
Природа виліковує все – цілюща кожна рослина, кожен камінь!
М’ята довголиста
Mentha longifolia
Наукова назва роду походить від імені німфи Менти (грец.), яка, згідно з міфом, була перетворена на рослину.
Опис: багаторічна трав’яниста рослина висотою до 120 см. Стебло прямостояче, гіллясте. Листя короткочерешкове або сидяче, яйцевидно-ланцетове, по краю великопільчасте. Квітки блідо-фіолетові, зібрані в колосоподібні суцвіття. Плід – широкоеліпсоїдальний бурий горішок.
Розповсюдження: європейська частина Росії, Кавказ, Західний Сибір, Західна Європа. Росте переважно сирими берегами річок, у вільшаниках, на болотах. Декоративний, придатний для озеленення сирих місць.
Використовувана частина: як пряність використовується або листя, або надземна частина рослини в стадії вегетації, рідше в період цвітіння. Рослина містить ефірну олію (від 0,03 до 1,1%); найбільше його знайдено в листі. У листі знайдено також від 81 до 147 мг % вітаміну С.
Збір та заготівля: збір листя проводиться до появи бутонів, оскільки під час цвітіння кількість ефірної олії у рослині зменшується. Сушать сировину за невисокої температури. Зберігають у щільно закритих коробках у сухому місці.
Вирощування: рослина легко культивується на легких, досить вологих та родючих ґрунтах. Розмножується насінням, що висіється під зиму, і відрізками кореневищ. Цвіте у липні — серпні. Насіння дозріває у другій половині серпня — вересні.
Застосування: листя може бути приправою до різних страв.
Лікарська рослина, що використовується в народній медицині як заспокійливий, антисептичний, протисудомний, болезаспокійливий, потогінний, покращує травлення засіб. Кашка з листя м’яти застосовується при ураженні шкіри грибковими захворюваннями.
Вживається при шлункових захворюваннях, жовтяниці, водянці, як відхаркувальне при застуді. М’ятний настій зовнішньо застосовують для полоскань та примочок при захворюванні горла, зубного болю, болю у вухах, при наривах, виразках у ротовій порожнині. У відварі м’яти купають дітей при золотусі та рахіті.
