Інжир звичайний (Ficus carica)

Інжир звичайний
Ficus carica
смоковниця, винна ягода, фіга, фігове дерево, смоква

використовується частина: супліддя, листя, кора

Опис: деревна рослина сімейства тутових. Дикий інжир – чагарник або невисоке деревце з великим цілісним і 3-5-лопатевим шкірястим листям. Культурні форми – розлогі дерева заввишки до 4 м і більше. Квітки роздільностатеві; жіночі квітки зібрані в суцвіття кулястої, грушоподібної або сплощеної форми з отвором нагорі. Після запилення, що відбувається за допомогою дрібних ос – бластофагів, утворюються численні плоди – дрібні горішки, занурені в м’яку соковиту масу. Таким чином, плоди, або «ягоди» інжиру – супліддя, що розвинулися із суцвіть. Вони вкриті тонкою шкіркою.

Найдовше коріння – 120 м – у дикого інжиру, що росте поблизу печери Ехо в Східному Трансваалі (ПАР).

Поширення: дикорослий інжир зустрічається у Середземномор’ї, Малій та Південній Азії, на Кавказі. У Росії (Краснодарський край) та в Україні (Крим) культивується як плодова рослина.

Використовувані частини рослини: супліддя, листя, кора. Сушені супліддя інжиру містять 50-70% цукрів, 5% пектину, 4-6% білків, жири (1,3%), органічні кислоти (до 1%), антоціанові глікозиди, слиз, вітаміни В1 В2, В6, С, РР , пантотенову та фолієву кислоти, каротин, протеолітичний фермент фіцин та мінеральні речовини (калій, кальцій, магній, фосфор, залізо). У листі рослини є фурокумарини псорален та бергаптен, дубильні та смолисті речовини, органічні кислоти, рутин (0,1%), аскорбінова кислота (до 300 мг/%) та ефірна олія.

Застосування: супліддя інжиру мають легку проносну дію і використовуються при хронічних запорах. Як дезінфікуючий та пом’якшувальний засіб супліддя застосовують при бронхіті, сильному кашлі та пневмонії; зовнішньо, у вигляді полоскань, – при ангіні та фарингіті. Як дієтичний продукт інжир рекомендують при тромбоемболічних захворюваннях, порушеннях серцево-судинної системи, при анемії, для поліпшення травлення, людям похилого віку або ослабленим хворобою. Молочний сік рослини у народній медицині використовується для виведення бородавок. В експериментальних дослідженнях він затримував зростання саркоми, від нього гинули гельмінти. З листя інжиру виробляють препарат псоберан (Psoberanum), який призначається при вітиліго та гніздової плішивості. У народній медицині настій листя дають внутрішньо при кашлі, бронхіальній астмі, ентерит і ентероколіт, при хворобах нирок.