Аконіт або борець міцний (Aconitum firmum)
Аконіт або борець міцний
Tconitum firmum
борець міцний, вовчий корінь, цар-зілля, вовкобій
Аптечна назва:
Настоянка аконіту міцного.
Використана частина:
Кореневі бульби та трави.
Час збору:
Траву збирають влітку, а коріння аконіта міцного збирають пізньої осені.
Опис:
Це багаторічна рослина, що відноситься до сімейства лютикових. Своєю офіційною назвою воно завдячує давньогрецькому місту Акону, на околицях якого зростала безліч його видів. Коріння рослини потовщене, схоже на ріпу. Стебло прямостояче, переважно просте, голе, висотою 75-125 см. Листя черешкове, пальчатороздільні, округлі, з ширококлиновидно-ромбічними сегментами. Квітки неправильні, 18-25 мм завдовжки, темно-фіолетові, в розгалужено-увір’яних суцвіттях. Плід – збірний з листівок. Цвіте у липні – серпні.
Збір і заготівля:
Найчастіше використовують бульби або траву міцного аконіту. Коренеплоди слід заготовляти вже після в’янення листя, десь пізно восени.
Зазвичай їх викопують за допомогою лопати, потім обтрушують від землі та піску, і поміщають у сушильне приміщення, при температурі від 60 до 80 градусів. Вихід готової речовини має становити приблизно 1 до 4.
Листя збирають під час цвітіння, але деякі збирають вже після цвітіння. Знімається вона звичайним способом, після чого просушується у сушильних приміщеннях при температурі близько 30 градусів. Готова суха речовина має бути темно-зеленого кольору. Термін зберігання Аконіту міцного 2 роки.
Збираючи аконіт, слід пам’ятати, що його частини отруйні.
Вирощування:
Любить зволожені, багаті на поживні речовини ґрунти. Його висівають у пухкий ґрунт на глибину 1-1,5 см. Сходи з’являються навесні. У перший рік життя рослина утворює розетку, а цвіте та плодоносить – на другий рік. Вегетація починається із квітня. Протягом вегетаційного періоду рослини 2-3 рази проріджують, видаляючи бур’яни.
Поширення:
Аконіт міцний добре росте по всій території Європи, західних районах колишнього СРСР. Велика кількість його зростає у Карпатах. &nbsdiv; Так само росте в середній Азії, зустрічається і в західному Сибіру.
Хімічний склад:
Насамперед, аконитин – надзвичайно токсичний алкалоїд. При нагріванні його отруйність значно знижується, відбувається утворення бензоїлоконіну.
З інших речовин можна відзначити такі: даукостерин, вуглеводи, мезоїнозідол, органічні кислоти, флавоноїди, кумарини, сапоніни, смоли, а також деякі інші, менш затребувані речовини.
Слід зазначити, що хімічний склад аконіту досі не до кінця вивчений. Можливо, в майбутньому вчені відкриють нові, не менш цінні речовини.
Застосування:
Алкалоїди аконіту діють на весь організм, його застосовують у медичній практиці з метою болезаспокійливого ефекту, наприклад, при подагрі. Використовують його і в гомеопатії у вигляді засобу Aconitum, і призначають при простудних захворюваннях, грипі та невралгіях.
У народній медицині його застосовують при всіляких переломах кісток як при поєднаній травмі, так і при комбінованій. Використовують його і в гінекологічній практиці для лікування деяких захворювань. При онкологічних процесах він вважається болезаспокійливим засобом.
Протипоказання:
Аконіт міцний – смертельно отруйна рослина! Його застосування може призвести до смерті.
Здоров’я Вам!
