Аконіт або борець клобучковий
Aconitum napellus
ковпачки, жовтець блакитний, лютяк, прикритий, простріл, пострельна трава, постріл, філічева трава, цар-зеліє, кукушки черевички, омег, тоя, борзець, перешкода, перешкода, пригрід, вовкобій, вовча отрута, мориморд, мучитель- , вовчий корінь
Аптечна назва:
Аконіт чи борець.
Частина, що використовується:
Молоді, цього року кореневі бульби, а також уся надземна частина під час цвітіння.
Час збору:
Із червня до вересня.
Опис:
Багаторічна трав’яниста рослина. Корінь із 2-3 реповидних бульб, чорно-бурого кольору, від яких відходять довгі тонкі бічні розгалуження. Бульби довжиною в 4-8 см, товщиною в 2-3 см. Зі старого, темніше забарвленого бульби виростає навесні просте або рідко-мельниково-гіллясте прямостояче стебло 1-1,5 м. Стебло несе чергове, що сидить віддалено один від одного довгочернечне листя, 3 -7-розсічені з надрізаними, вузькоклиноподібними частками; верхня сторона листя глянсова, темно-зеленого кольору, нижня – блідне, матова. Верхівка стебла несе довгу кисть великих кольорів. Квіти неправильні, синьо-фіолетові, мають п’ятилистий горнятко, листочки пелюсткоподібні; верхній чашолисток більше інших, шоломоподібної форми, під ним дві довгі ниткоподібні пелюстки, загнутих нагорі і закінчуються маленькими вигнутими ковпачками, всередині яких по одній медовій залізці; число пелюсток до 8, але решта 6 представляють ледь помітні плівочки. Тичинок багато на піднесеному квітколожі навколо 3 (рідше 5) 1-гніздних багатонасінних плодників. Плід сухий, з 3 (рідше 5) листівок, що розтріскуються по черевному (внутрішньому) шву. Насіння чорно-буре, тригранне, з зморшкувато-хвилястою спинкою. Цвіте у другій половині літа.
Збір та заготівля:
Так як, аконіт отруйний, отже, слід бути гранично уважними при його заготівлі, так, дуже важливо вдягнути гумові рукавички, а потім, не забути помити руки з милом.
Для того щоб заготовити листя і квіткові пензлі аконіту, необхідно ножицями акуратно зрізати ці частини рослини, після чого їх пухко розкладають на аркуші паперу або піддоні, і поміщають у приміщення, що вентилюється.
Сировина рекомендується періодично перевертати, тим самим, захищаючи її від відсирювання, яке неминуче призведе до розмноження пліснявих грибків, що спричинить загнивання.
Якщо ви не бажаєте ризикувати та зіпсувати сировину, то краще скористатися сушильною камерою, яка спеціально сконструйована для цих цілей. У ній підтримується необхідна оптимальна температура, що не перевищує п’ятдесяти градусів.
Після того як трава висохла, її розкладають у заздалегідь підготовлені паперові пакети, які поміщають у сухе місце, що провітрюється. Термін зберігання такої сировини не повинен перевищувати двох років.
Щоб заготовити бульби, їх необхідно для початку викопати, потім обтрусити від грунту, що прилипнув, а після промити під проточною водою. Обов’язково слід осушити їх паперовим рушником, щоб забрати всю непотрібну вологу.
Потім більші бульби нарізають на дрібні частинки, і кладуть їх на піддон в приміщення, що провітрюється. Або використовують автоматизовані сушарки з метою швидкої заготівлі.
Потім сухі бульби упаковують у матер’яні мішки, зав’язують їх і кладуть у вентильоване і сухе приміщення на зберігання, яке не повинно перевищувати 24 місяців.
Вирощування:
Посадити рослину стоїть на піднесеному та теплому місці, так воно буде сильнішим і здоровішим. Не варто переживати через зимівлю або перезволоження, аконіти до них повністю готові.
Квіти легко переносять пересадку, тому виготовляти її можна без будь-яких питань. Найкращий період для пересадки аконіту – рання весна або пізня осінь.
Розмноження аконитів можливе вегетативним шляхом, так само, навесні чи восени. Для цього вам потрібно буде просто розділити кущ на кілька частин та висадити їх у необхідних місцях. Можливо і розмноження насінням, але не чекайте сходів дуже швидко, зазвичай вони бувають лише через рік після посадки. Але, якщо ви хочете виростити аконіт раніше, можете застосувати стратифікацію, тобто спеціальну передпосівну підготовку, яка дасть свої результати.
Поширення:
Північна Європа: Велика Британія; Центральна Європа: Австрія, Бельгія, Чехословаччина, Німеччина, південь Польщі, Швейцарія; Південна Європа: Югославія, північ Італії, Румунія, Франція, включаючи Корсику, Іспанію; Європейська частина Росії; Західна Україна
Хімічний склад:
Що стосується хімічного складу, то всі вегетативні органи будь-якого виду Аконіту містять алкалоїди (пекучі отруйні речовини) у поєднанні з органічними кислотами (оцтовою, вератровою, анісової, бурштинової та ін.). У цієї рослини отруйний навіть запах. З Aconitum ferox, Aconitum palmatum, Aconitum nupellus та Aconitum luviduum в Індії добували отруту, відому як одну з найжахливіших.
Застосування:
У фармацевтичних дозах аконіт діє через нервову систему весь організм загалом. На першому місці стоїть болезаспокійлива дія при невралгіях, ішіасі та подагрі. Слід відзначити також сприятливий вплив аконіту при високій температурі та застудних захворюваннях (особливо при нежиті та бронхіті). Лікарі іноді призначають його всередину у вигляді настойки, а зовнішньо у вигляді рідких розтирань або мазей – для зняття болю.
Самостійне лікування, крім гомеопатичних засобів, забороняється!Протипоказання:
Вся рослина отруйна!
Здоров’я Вам!