Аконіт або борець біловистий

Aconitum leucostomum Worosch

Аптечна назва:

Настоянка

Частина, що використовується:

Надземна частина рослин.

Час збору:

Липень серпень

Опис:

Багаторічна трав’яниста рослина зі стеблом від 70 до 200 см заввишки. Листя шкірясте, велике, до 40 см шириною і 20 см завдовжки; пластинки в загальному контурі серцеподібні або нирковидноокруглі, пальчасто-роздільні на частки більше половини їх довжини. Квітки брудно-фіолетові, рідше сірувато-жовті, всередині, в зіві, майже білі, зібрані в гіллясті багатоквіткові суцвіття на верхівці стебла. Плід – зазвичай із трьох листівок. Цвіте у червні – липні, плодоносить у серпні.

Збір та заготівля:

Використовуються з лікувальною метою коріння з кореневищем та надземна частина рослини. Виробляють збір надземної частини рослини у червні-липні. Збору підлягають свіжі квіткові кисті та соковиті зелене листя без ознак ураження комахами. Бульби збирають у жовтні-листопаді. Коріння сортують. Почорнілі та старі викидають, а дрібні молоді залишають на пересівання. Інші очищають від волосоподібних відростків, потім промивають у проточній воді і викладають для просушування. Підсушувати слід протягом одного-двох тижнів у приміщенні, що добре провітрюється, періодично розпушуючи і перевертаючи. Сушіння та збирання сировини потрібно виробляти в рукавичках, щоб уникнути отруєння. Готова сировина при перегині стає ламкою, у ній помітно знижується інтенсивність запаху.

Вирощування:

Аконіт біловий вводиться у культуру. Насіння перед посівом стратифікує 5 місяців. Рослина може бути вирощена у вигляді розсади з насіння, посіяного на глибину 2-3 см у холодному парнику у березні, або у теплиці у квітні.

Цікавий той факт, що багато дикорослих рослин, у тому числі і аконіт, що розводяться в домашніх умовах з декоративною метою, втрачають свої отруйні або лікарські властивості. Найчастіше аконіт розмножується бульбами, які викопують восени після відмирання стебла.

Поширення:

Зустрічається в Росії у Західному Сибіру та на Алтаї. Росте по лісових і субальпійських луках в розріджених вологих модринових і модринових лісах по узліссях, чагарниках і на галявинах, по берегах гірських річок і струмків.

Хімічний склад:

У всіх частинах рослини міститься значна кількість алкалоїдів: у коренях – 0,8-4,9%, у стеблах – 0,3-1,0%, у листі – 0,6-3,9%, у квітках – 1, 3-4,5%. Максимум алкалоїдів у коренях спостерігається в період плодоношення, а в листі та стеблах – на початку вегетації. Суму алкалоїдів надземної частини рослини становлять лаппаконитин, лаппаконидин, коридин, глаунідин, N-деметилколетін, о-метиларменавін і сенаконітин, а в коренях – мезаконітін, аксин, аксинатин, ексцельзин, лаппаконитин і лаппакони. У коренях знайдено також флавоноїди, кумарини, сапоніни та дубильні речовини.

Застосування:

Має антибактеріальну активність і є ефективним засобом при серцевій аритмії. Для лікування захворювань серця запропонований препарат антиаритмін, що є бромистоводневою сілью алкалоїду лаппаконітину. Як антиаритмічний засіб препарат дозволено і під іншою назвою – аллапінін. Застосовується при надшлуночковій та шлуночковій екстрасистолії, пароксизмах мерехтіння та тріпотіння передсердь, пароксизмальної надшлуночкової тахікардії (у тому числі синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта), пароксизмальної шлуночкової тахікардії, аритмії на тлі інфаркту.

Протипоказання:

Аконіт білоусий – отруйна рослина! Смертельними дозами є: 5 мл настойки, 1 г рослини та 2 мг алкалоїду аконітину. Найбільш отруйною частиною цієї рослини є бульбокоріння, але й інші частини рослини також є отруйними.

При застосуванні рослини можливі головний біль, диплопія, запаморочення, гіперемія обличчя, відчуття тяжкості в голові. З появою таких симптомів слід зменшити дозу препарату. Протипоказання – венозна та ниркова блокада, вагітність та годування груддю.

Здоров’я Вам!