Акація біла

Robinia pseudoacacia

Аптечна назва:

Біла акація квіти.

Частина, що використовується:

Квітки, листя, пагони, кора.

Час збору:

Квітки – травень, листя та кора -травень-вересень.

Опис:

Дерево висотою до 20 м з товстою, буро-сірою корою і ажурною, розлогою кроною. Листя перистоскладне, кожен лист складається з 11-15 невеликих яйцеподібних листочків, квітки метеликові, білі, ароматні, зібрані в пензлі.

Збір та заготівля:

Квітки, що напіврозпустилися, збирають у травні і сушать у добре провітрюваному приміщенні. Кору гілок заготовляють протягом року і сушать у повітрі чи сушарках за нормальної температури 40-50°С.

Вирощування:

Досить теплолюбна рослина. Віддає перевагу сухому, піщаному або піщано-глинистому грунту з досить високим вмістом вапна, не переносить перезволоження. Розмножують насінням, яке зберігає схожість близько 10 років. Восени насіння замочують на 48 год. потім висаджують у ящики. Коли сіянці підростуть, їх пікірують в окремі горщики. Першу зиму рослини утримують у будинку чи оранжереї та у липні висаджують у відкритий ґрунт.

Поширення:

У Росії її білу акацію культивують з XVIII століття. В даний час ця рослина офіційно внесена до списку лікарських рослин. Батьківщина білої акації – Північна Америка, звідки вона була завезена до Європи та поширилася там у центральних та південних районах.

Хімічний склад:

У квітках виявлені глікозид робінії, флавоноїди, запашне ефірне масло, цукри, органічні кислоти.

Застосування:

Настій квіток акації використовують при болях у шлунку або кишечнику, при захворюваннях сечового міхура та сечокам’яної хвороби. Настоянку квіток застосовують зовнішньо у вигляді компресів при ревматизмі, міозитах, невралгії та тромбофлебіті. Настоянку листя та відвар кори використовують при загостренні гастриту та виразковій хворобі шлунка.

Протипоказання:

Необхідно суворо дотримуватися рекомендацій щодо дозування та приготування препаратів, оскільки частини рослини містять токсичні речовини.

Здоров’я Вам!