Айлант найвищий
Ailanthus altissima
китайський ясен
Аптечна назва:
Кора айланту
Частина, що використовується:
Кора, квіти та плоди.
Час збору:
Кора липень-серпень; квіти під час цвітіння; плоди вересень-жовтень.
Опис:
Листопадне дерево висотою до 20 метрів. Крона розлога, молоді гілки опушені, темно-жовті. Листя чергове, непарноперисте, 60-80 см у довжину, з 13-25 поздовжньо яйцеподібними листочками. Квітки 5-пелюсткові, дрібні, одно- або двостатеві, зеленувато-білі, зібрані в довгу верхівкову волоть до 30 см завдовжки. Плід – яскраво-червоно-коричнева крилатка. Цвіте у червні – липні.
Збір та заготівля:
Молоду кору айланту сушать і стирають на порошок. Зберігають до 2-х років. Квітки та плоди сушать під навісом до повного висихання.
Вирощування:
Віддає перевагу сонцю або півтіні, посухостійкий, до грунтів не вимогливий; вимагає регулярної обрізки для надання та збереження чітких форм. Розмножують насінням та відведеннями.
Рослина родом із Китаю. У Росії її та Україні розлучається у садах і парках як декоративного рослини, переважно у південних районах.
Хімічний склад:
У корі виявлено дубильні речовини (до 12%), сапоніни, алкалоїди, стерини, лактон симарубін, кумариновий гетерозид, гіркі речовини, до складу яких входить айлантин.
Застосування:
В офіційній медицині айлант найвищий не застосовується.
У народній медицині кору айланту використовують як антигельмінт (проти стрічкових глистів), при дизентерії і як засіб, що регулює менструації. Крім цього, рослина вважається ефективним засобом при лейшманіозі. Препарати айланту високого мають протимікробну та протизапальну дію. Настоянка сухих стиглих плодів раніше використовувалася при виготовленні ангінолю (ехінор), який призначався при лікуванні ангін. У гомеопатії квітки, молоду кору та свіжі пагони використовують при лікуванні скарлатини та дифтерії, а плоди – при сечокам’яній та жовчнокам’яній хворобах.
Протипоказання:
Настої кори та листя цього дерева у великій кількості отруйні, тому важливо дотримуватися рекомендованих доз прийому.
Здоров’я Вам!