Вовчець кучерявий
Cnicus benedictus
гіркий чортополох, бенедиктова трава, дідівник благодатний, осот італійський, богородицьке реп’є, хрестовий корінь, чортополох благословенний, стоголовник, комірець.

аптечна назва: трава вовчака
використовувана частина: трава
час збору: червень-вересень

Опис: однорічна або дворічна трав’яниста рослина. Корінь прямовисний, тонкий, мочкуватий. Стебло прямостояче, до 20-40 см, соковито-трав’янисте, 5-вугільне, липко-волохатий, внизу простий, догори розчепірено-гіллястий, павутиностовстяний. Листя блідо-зелене, липко-волосисте, до основи волохатие; прикореневе листя зібране в розетку, до 30 см, довгасто-ланцетовидне, перисто-надрізне, з виїмчастими колючезубчастими частками, до основи звужене в довгий жолобувато-трикутний крилатий черешок; стеблове листя чергове; нижні до 15 см; середні і верхні поступово зменшуються, сидячі, виїмчастозубчасті, колючі, довгасто-ланцетоподібні, вище яйцеподібні, верхні серцеподібні; навколишні квітковий кошик верхівкове листя сплутане з нею павутинними волосками. Квітки надпестичні, дрібні, трубчасті, зібрані на загальних квітколожах одиночними кошиками на кінцях гілок та стебла. Кошики верхівкові, яйцеподібні, великі, до 3 см, у поперечнику до 1,5 см; кошик складається з 4-6 крайових безстатевих та численних внутрішніх обох статей квіток; квітколожа плоска, злегка ямчаста, густо посаджена довгими білими блискучими щетинкоподібними розсіченими приквітками; загальна обгортка багатолистна, черепітчаста; зовнішні листочки яйцеподібні, на кінці з простою павутинно-волосистою колючкою; середні та внутрішні листочки довгасто-яйцеподібні на кінці з відігнутою назовні перисто-гіллястою павутинно-волосистою колючкою. У крайових квіток чашечки та чубчика немає; віночок жовтуватий, вузькотрубчастий, з трилопатевим краєм, лопаті вузьколінійні; стовпчика та тичинок немає; зав’язь недорозвинена, довгаста. У внутрішніх квіток чашка надпестична, 3-рядна; зовнішній ряд складається з 10 хрящуватих, зрощених між собою плівок; внутрішні два ряди утворені 10 пружними шорсткими щетинками, зовнішні вдвічі довші за внутрішні; віночок жовтуватий, до 2,5 см, вузькотрубчастий, догори злегка дзвонів розширений, з нерівно-5-лопатевим краєм, лопаті довгасті. Тичинок 5, з тонкими, посадженими залізцями тичинковими нитками, в нижній частині прикріпленими до трубки віночка, зверху вільними, довгастими, 2-гніздними, зрослими в викривлену трубку, що оточує стовпчик, що виступають із зіва віночка пиляками, на кінці по довгому; зав’язь нижня, біла, циліндрична, смугаста, біля основи з бічним, зверненим всередину кошика рубчиком, одногніздна, з однією сім’япочкою; стовпчик ниткоподібний, рильця 2, короткі. Насіння буре, голе, циліндрове, з двадцятьма поздовжніми борозенками на верхівці, з 2-рядним чубчиком з 10 зовнішніх довгих і 10 внутрішніх коротких щетинок. Насіння заповнює всю порожнину сім’янки. Зародок прямий, з коротким, зверненим донизу корінцем. Цвіте у липні та серпні.

Розповсюдження: батьківщина цієї рослини – Середземномор’я, звідки воно поширилося по всій Південній Європі та південній частині Східної Європи. Розповсюджений по сухих луках і серед розріджених чагарників у найпівденніших районах та на узбережжі Чорного моря.

Використовувана частина: з лікарською метою використовують листя і верхні частини стебел з квітковими кошиками. Суха трава зеленувато-сіра, дуже гірка.

Збір та заготівля: як сировина заготовляється верхня частина рослини, яку збирають у період цвітіння та сушать у тіні на відкритому повітрі.

Вирощування: віддає перевагу сухим, сонячним місцям. Розмножується насінням, яке висівають навесні або ранньої осені. Насіння проростає через 2-4 тижні.

Застосування: вовчець кучерявий використовується при порушеннях травлення (метеоризм, запор, атонія кишок після запальних процесів, шлункові та кишкові виразки), при захворюваннях печінки, жовтяниці, як стимулюючий нервову систему засіб, при серцебиття, анемії, а також при захворюваннях дихальних шляхів катарі бронхів, астмі), зовнішньо при гангрена, рани. У болгарській народній медицині вовчець рекомендується у вигляді відвару при гострих та хронічних запаленнях дихальних органів (запалення легень, сухий кашель, ангіна, астма), при хронічних катарах шлунка та кишечнику (запорах, жовтяниці). Застосовується також зовнішньо при гангрені і ранах, що важко загоюються.