В’яз малий
Ulmus minor

Опис: дерево з широкою густою кроною, 10-30 м заввишки. Кора молодих гілок червоно-бура або бура, старших гілок — темно-сіра, біляста з крилоподібними пробковими наростами. Листя зворотнояйцевидне, знизу голе або розсіяноволосисте, вздовж усіх жилок вкрите дрібними червоними залозками, зверху гладкі або шорсткі, з округлонерівносторонньою основою, загострені, двояко, троякопильчасті, до 10 см завдовжки. Квітки неправильні, у пучках. Плід — крилатка, широко-назад яйцеподібна, з червоними опадаючими залозками. Цвіте у березні – квітні.

Поширення: зустрічається в Європейській частині Росії (крім Карело-Мурманського, Двінсько-Печорського та Ладозько-Ільменського районів) та на Кавказі; в Україні. Росте у лісах, серед чагарників, по схилах.

Використовувана частина: кора та листя, що містять хлорогенову кислоту, d-катехін та лейкоціанідин. У листі, крім того, виявлені флавоноїди (кверцетин та його похідні, кемпферол, рутин) та аскорбінова кислота, в корі – дубильні речовини (до 10%), тритерпеноїд фриделін та стероїди | стигмастерин, дегідроергостерин).

Збір та заготівля: кору заготовляють навесні.

Кора молодих гілок має в’яжучу, діуретичну, кровоочисну, знеболювальну, кровоспинну, протизапальну та ранозагоювальну дію. Ранозагоювальні і знеболювальні властивості мають і листя. Відвар молодої кори використовують при проносах, водянці, циститі, запальних процесах у матці, гарячкових станах, ревматизмі, подагрі та хронічному висипі (в останньому випадку – як внутрішнє і зовнішнє для обмивань і компресів). Зовнішньо відвар кори використовують для компресів, обмивань та місцевих ванн при шкірних захворюваннях (корості, висипці, лишаях, виразках).