Полин польовий (Artemisia abrotanum)

Полин польовий

Artemisia abrotanum
боже дерево, полин лікувальний

Аптечна назва:

Трава полину.

Частина, що використовується:

З лікарською метою використовуються квітучі гілки.

Час збору:

На момент цвітіння. Червень-серпень.

Опис:

Видова назва полину походить від грецького слова «abrotos», що означає «божественний», «безсмертний».

Багато видів полину (звичайна, гірка, боже дерево та ін.) у слов’ян вважалися рослинами культовими, магічними. Як чудодійний засіб їх застосовували від усіх жіночих хвороб. Використовували як афродизіак, а також для вигнання диявола.

Полин польовий (рівнинний) – багаторічна трав’яниста рослина висотою 20 см з вертикальним дерев’янистим коренем, що розвиває вегетативні генеративні пагони. Стебло пряме, буре або трохи червоніє, гіллясте, без розетки листя в основі, як і вся рослина, голе або з рідкими напівпритиснутими волосками.

Листя безплідних пагонів і нижні стеблові довгочеречкові, довжиною до 10 см, двічі-або тричіперисторозсічені на вузьколанцетні частини довжиною 3-10 мм; середні і верхні стеблові листки сидячі, зазвичай перисторозсічені. Суцвіття колосовидно-увір’яне з численними дрібними кошиками, довжиною 1,5-3 мм, спрямованими вгору, яйцевидними. Крайові квітки в кошиках маточкові, з вузькотрубчастим, двозубчастим віночком; серединні квітки тичинкові, з недорозвиненим маточкою, конічним голим віночком. Насіння довжиною до 1 мм, яйцеподібні, темно-бурі.

Збір та заготівля:

Гілки полину зрізаються гострим ножем, після чого їх розкладають на піддони досить тонким шаром, це необхідно, щоб до сировини надходила достатня кількість повітря, і вона швидше висихала. Причому необхідно його часто перевертати, щоб запобігти відволоженню. Термін зберігання полину польового 2 роки.

Вирощування:

Потрібне сонячне місце. Розмножується боже дерево просто. Навесні достатньо встромити в землю одну втечу, як вона починає рости. Верхівкові пагони взимку зазвичай підмерзають, і їх потрібно щороку підстригати.

Розповсюдження

Поширена в Україні, Білорусі, Молдові, європейської частини Росії, Західного Сибіру, ​​на Кавказі, у Середній Азії. Росте на степових луках, полях, узліссях, у соснових лісах, на піщаних річкових та морських берегах, щебнистих схилах, бур’янів, рудеральних.

Хімічний склад:

Рослина містить каучук, фенолкарбонові кислоти та їх похідні. У коренях виявлено поліацетиленові сполуки: дегідрофолькарінон, артемізіакетон. Рослина містить також ефірну олію.

Застосування:

У народній медицині відвар рослини використовують при гінекологічних захворюваннях.

Настій, відвар трави застосовують при гастралгії, проносі, туберкульозі легень, жіночих хвороб, остеалгії, циститі, як антигельмінтне. Настій трави вживають у вигляді полоскань ротової порожнини при зубному болю.

Свіжу (товчену) траву застосовують місцево при гнійних ранах, як припарок – при пухлинах. Траву в зборі вживають при гострому та хронічному гастриті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Настій трави п’ють під час епілепсії.

Екстракт трави пригнічує зростання дріжджів; спиртовий екстракт має туберкулостатичну дію. Ефірний екстракт трави має антибактеріальну, антифунгальну та протипухлинну активність. Ефірна олія рослини має бактеріостатичну дію. Екстракт листя полину польового має антигельмінтні, фітонцидні властивості. Настій, відвар суцвіть, плодів у медицині Тибету застосовують при туберкульозі легень, пневмонії, бронхітах.

Суцвіття використовують як сурогат чаю.

Протипоказання:

Великі дози або тривале застосування полину небезпечні, оскільки вона здатна викликати розлад нервової системи. Лікування препаратами полину повинне проводитися курсами, з перервами від 2 до 4 тижнів.
Полин протипоказаний при вагітності, годуванні груддю.