Гулявник лікарський
Sisymbrium officinale
сухоребрик

використовувана частина: трава
час збору: червень-серпень

Опис: одно-або дворічна трав’яниста рослина. Стебло розчепірено-вет-вистий. Нижнє листя черенкове, струговиднорозсічене з нерівномірно зубчастими бічними частками і великими списоподібними верхівковими; верхнє стеблове листя дрібне, сидяче, ланцетове, списоподібне або стрілоподібне. Квітки зібрані в колосоподібні кисті, віночок жовтий із 4 пелюсток; чашолистків 4, тичинок 6, маточка 1. Плід – стручок. Насіння червонувато-коричневе, отруйне. Цвіте із середини травня по листопад.

Поширення: з Європи та Північної Африки гулявник поширився помірною кліматичною зоною всього світу. Росте як бур’ян вздовж доріг, на городах, на полях, біля житла, вздовж парканів.

Використовувана частина: з лікувальною метою використовують квітучі рослини, в них містяться карденоліди (гельветикозид, корхорозид А), дубильні речовини, флавоноїди, тіоглікозиди, каротин (у свіжому листі – 76 мг%) та аскорбінова кислота.

Збирання і заготівля: зазвичай використовують свіжу траву, яку збирають протягом літа цілком (стебла, листя, квітки і стручки). Перевагу слід віддавати свіжій рослині, оскільки при зберіганні гулявник частково втрачає лікувальні властивості. Сушену траву зберігають у щільно закритих банках. Термін придатності – 1 рік.

Вирощування: гулявник – рослина, що легко вирощується і процвітає на більшості грунтів на сонці або в півтіні. Розмножувати його теж легко: насіння сіє навесні або восени на постійне місце.

Застосування: гулявник застосовують лише у народній медицині. Настої і відвари з трави гулявника лікарського мають сечогінний, відхаркувальний, протизапальний, в’язкий і підвищуючий апетит засіб.
Застосовують їх при застуді, бронхіті, бронхіальній астмі, ларингіті, запаленні легень, загальної слабкості, хронічному гастриті із секреторною недостатністю.
Зовнішньо використовують при стоматитах, катаральній ангіні, ранах, виразках.