Диня звичайна
Cucumis melo

Опис однорічна жорсткоопушена рослина. Стебло зі слабко вираженими гранями, лазяче, до 3 м завдовжки. Листя чергове, округлосерцеподібне, пятилопастное, зубчасте, 6-20 см завдовжки. Квіти одностатеві, рідше – двостатеві; чоловічі – на коротких ніжках, зібрані в пазушні негусті пучки; жіночі – поодинокі. Віночок колесоподібний, п’ятироздільний, ясно-жовтий. Плід ягодоподібний, багатонасінний, зеленуватий або жовтуватий, кулястий, овальний або витягнутий. Цвіте у липні – серпні. Плодоносить у серпні – вересні.

Поширення: батьківщина дині – Південна Азія. У Росії її вирощують на Північному Кавказі, у Закавказзі, Поволжі та Центрально-Чорноземних областях; в Україні – переважно у південних районах.

Використовувані частини рослини. плоди. Вживають плоди у свіжому, в’яленому та суші-
ном вигляді, переробляють у цукати, варення, джеми, маринади тощо. п. У плодах містяться органічні кислоти, цукру (16-18%), пектинові речовини, вітаміни (Е, С, В2, В6, каротин, нікотинова, пантотенова та фолієва кислоти), клітковина, азотисті та мінеральні речовини.

Застосування. плід дині звичайної використовується як легкий проносний, сечогінний і жовчогінний засіб при захворюваннях сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи та жовчовивідних шляхів, при порушенні обміну речовин (подагра, сечокам’яна хвороба тощо), при геморої, хворобах горла і , а також проти глистів. Ніжна клітковина посилює перистальтику кишечника та сприяє виведенню холестерину. Завдяки наявності в дині великої кількості фолієвої кислоти її корисно вживати при недокрів’ї, захворюваннях печінки та при атеросклерозі. З косметичною метою сік дині звичайної використовується для видалення пігментних плям, висипу вугрів і ластовиння. Для цього готують динні маски: спочатку вмиваються теплою водою, подрібнену м’якоть плода тонким шаром наносять на обличчя, через 10-15 хвилин м’якоть змивають, просушують обличчя і змащують живильним кремом.