Дескурайнія Софії
Descurainia sophia
софієва трава, усовна трава

використовується частина: стебла, листя, квітки, насіння
час збору: червень-серпень

Опис: Однорічна трав’яниста рослина висотою 10-90 см. Стебла прямі, густооблистяні, гіллясті, сірувато-опушені. Листя – тричі перисто-розсічені, черешкуваті, верхні – сидячі. Квітки – багатоквіткова кисть блідо-жовтого кольору. Цвіте у квітні-травні. Плоди – циліндричні, голі, злегка вигнуті, тонкі стручки з множинним насінням коричневого кольору. Плодоносить у серпні.

Розповсюдження: Поширена повсюдно у помірній зоні Європи та Азії.

Використовувана частина: Лікарською сировиною є насіння, коріння та квітуча трава.

Збір та заготівля: Траву збирають під час цвітіння та сушать у тіні під навісами. Насіння заготовляють у міру дозрівання стручків. Стручки сушать обмолочують, потім насіння відокремлюють від домішок. Термін зберігання – 1 рік.

Вирощування: Зростає на будь-якому ґрунті на сонці або в півтіні.

Препарати дескурайнії мають антиглистну, антисептичну, в’яжучу (крім насіння), жарознижувальну, кровоспинну і ранозагоювальну дію. Насіння має послаблюючу дію.
Траву та коріння у вигляді відвару п’ють при хворобі гортані, як жарознижувальний засіб при бронхіті, запаленні нирок та жовчного міхура, віспі та скарлатині. Гарячий настій з листя (краще з медом до смаку) п’ють при нервових потрясіннях, істеричних припадках, кровохарканні та проносах.