Деревій звичайний

Achillea millefolium
Дебренець, волосяна трава, волосець, випадок, гречка, гречка, гречка польова, гречка дика, гречка трава, гречка, грудна трава, гулявиця, гусинник, дев’ятиха біла та червона, дерев, дерев, дерев, дервей, дірвій, дерівій, дерев, дерів , деривій польовий, дерев білий, дівочі пупки, живуча трава, золотень, кашка, біла кашка, грудна кашка, дрібна кашка, дика кашка, кашка, кашка-білоголовик, червоноцвіт, кровавник, крованик, кровавленик, кровавниця, кривопуск, кровопуск, росний, маквіца, материнка, матреня, матрьошка, дрібна трава, мерчик, морковник, носочистка, пахуча трава, подорожниця, поріз, порізник, порізна трава, опорезна, урізна, різун, різання, розтиральник, горобина лилова, ромашка, романіна, сановник, серпоріз, сербориз, серпориз, серберез, вузьок білий, вузьок дрібний, сузик, чиганди, чіпан, ахіллея, білоцвіт, білоцвітка, біль, білоголовець, білоголовник, білоголовник, білоголовка гірчиця, білошка, квітки білі, підбіл, підбив, підбілка, підбілу крас ная

Аптечна назва:

Трава або квітки деревію

Частина, що використовується:

Свіжа трава, сухе листя і суцвіття. Сухе листя зі слабким, неприємним, ароматним запахом і солоним, терпким, гіркуватим смаком. У сухих квітів сильніший, але менш неприємний запах і гірший, в’яжучий, пряний смак. У квітучій рослині міститься ефірна олія, до складу якої входять складні ефіри, азулени, туйол, цинеол, камфора, каріофілен, мурашина та ізовалеріанові кислоти. У деревію виявлено також смоли, гіркоти, дубильні речовини, вітаміни, фітонциди та деякі інші речовини.

Час збору:

Червень серпень

Опис:

Належить до сімейства складноцвітих. Багаторічна трав’яниста рослина з прямим одиночним стеблом заввишки до 70 см. Вся рослина рідкоопушена. Листя чергове, черешкове і сидяче, довгасте, перисто- або двічі-перисторозсічене. Від материнської рослини радіально відходять кореневища, у тому числі виростають нові рослини. Цвіте у червні – серпні. Дрібні білі квіти зібрані на верхівці стебла у суцвіття – кошики. Плоди – бурі сім’янки, дозрівають у серпні – вересні. Наприкінці літа нерідко можна спостерігати повторне цвітіння деревію.

Збір та заготівля:

Траву збирають у фазі цвітіння (червень – перша половина серпня), зрізаючи облистяні верхівки пагонів завдовжки до 15 см без грубих стебел. При зборі суцвіть зрізають щитки з квітконосом не довше 2 см. Сировину сортують і сушать у тіні або сушарках при температурі до 35-40°С. Термін придатності – 2 роки.

Вирощування:

Вирощують на суглинних, багатих перегноєм, нейтральних ґрунтах у сонячному місці. Розмножують посівом насіння навесні або поділом восени.

Поширення:

Повсюдно поширений у Європі та Азії у всіх районах, крім арктичних та високогірних. Рідше зустрічається у Північній та Південній Америці, Австралії та Новій Зеландії. Росте біля доріг, на узліссях лісів, на луках, у дворах, у садах та городах.

Хімічний склад:

Рослина містить вітаміни С, А, В2, Е, РР, холін, сапоніни, смоли, гіркий глікозид тараксацерин, солі марганцю, заліза, кальцію, фосфору, протеїну. У коренях виявлено значну кількість інуліну. Восени коріння містить до 18% цукрів. У коренях кульбаби знайдені тараксасгерол, бстаситостерин, стигмастерин, аспарагін, каучук, жирна олія, що складається з гліцеридів олеїнової, мелісової, пальмітинової, лінолевої та цератинової кислот, слиз, дубильні речовини.

Застосування:

Рослина має загальнозміцнюючу, протизапальну, кровоспинну, антиспастичну, в’яжучу і слабку місцевоанестезуючу дію.

Деревій призначають внутрішньо при кровотечах – маткових, легеневих, шлунково-кишкових, носових та зовнішніх; при ранах, норицях, трофічних виразках, хронічному фурункульозі, шкірних захворюваннях.

Трава і квітки деревію успішно застосовуються при гастритах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при ентероколітах, виразковому неспецифічному коліті, спастичних болях у шлунку та кишечнику та при порушенні апетиту.

Деревій нормалізує та активізує обмін речовин, тому його додають до лікарських зборів при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі та ожирінні. Незважаючи на те, що трава деревію збільшує кількість тромбоцитів у крові, небезпеки тромбозу не виникає.

Кровоспинна дія пов’язана в основному з активацією тромбоцитів та укороченням часу кровотечі.

Протиалергічна дія трави дозволяє успішно застосовувати деревій при діатезах, екземі, кропив’янці, бронхіальній астмі тощо.

Загальнозміцнююча дія рослини дозволяє включати його до складу лікарських зборів при лікуванні різноманітних астенічних станів, неврозів та істерії.

У народній медицині він найбільше відомий як хороший кровоспинний і ранозагоювальний засіб; його призначають також при хворобах печінки, подагрі, ревматизмі, туберкульозі лімфатичних залоз, як протиглистовий засіб; при хворобливих менструаціях, анемії та туберкульозі легень.

Родова назва деревію походить від імені невразливого Ахілла, який дізнався про властивості цієї рослини від майстерного цілителя, кентавра Хірона і під час Троянської війни навчив греків використовувати деревій для лікування ран. У багатьох європейських мовах назви деревію так чи інакше пов’язані з його ранозагоювальними властивостями: порізник, солдатська трава, кровавник та ін. Крім того, деревій наділяли магічними властивостями: у Середньовіччі його використовували в обрядах чорної магії. З іншого боку, з античних часів у різних народів з деревію були пов’язані любовні повір’я. Наприклад, у деяких країнах Європі деревію прикрашали ліжко наречених, що гарантувало незмінне кохання принаймні на 7 років.

Протипоказання:

Вагітність.

Здоров’я Вам!