Береза ​​повисла або бородавчаста
Betula pendula
Аптечна назва:
Нирки, листя берези, березовий дьоготь.
Частина, що використовується:
Нирки, листя, кора.
Час збору:
Нирки – січень-березень, листя – травень-червень, сік – квітень-травень.
Опис:
Береза ​​– листопадне дерево висотою до 20 м з гладкою білою корою. Квітки роздільностатеві. Чоловічі квітки дрібні, зібрані в суцвіття-сережки, що поникають, жіночі квітки одиночні, розташовані в пазухах листя. Цвіте у квітні-чаї, плоди дозрівають у серпні-вересні.
Вважається, що назва берези походить від слова «берегти». Це тлумачення пов’язані з тим, що слов’яни вважали березу задарма богів і приписували їй охороняючі властивості.
У язичницькі часи головною богинею слов’ян була Берегиня, яку шанували в народі як праматір усіх земних багатств та володарку духів – лісових, небесних та водяних. Священним деревом Берегіні була береза, якою поклонялися, «завиваючи» її гілки, прикрашаючи весною стрічками та вінками.
У ті часи назва дерева звучала як «берза» і означала «світла, біла», а сама вона сприймалася як істота жива, могутня, здатна виконувати бажання та дарувати здоров’я.

Збір та заготівля:
Нирки берези збираються в період із січня до середини квітня (до розходження лусочок на верхівці нирок). Листя берези заготовляють у період вегетації (червень – липень). Сушіння нирок берези проводиться на відкритому повітрі або в приміщенні, що добре провітрюється, протягом 3-4 тижнів, дотримуючись температури не вище 18С, щоб уникнути розкриття нирок. Після сушіння нирки обмолочують. Листя берези сушать у тіні під навісами чи сушарках за нормальної температури не вище 40С.

Вирощування:
Береза ​​не потребує багатого родючого ґрунту, чудово може рости і на бідному піщаному але, підбираючи місце для посадки, необхідно пам’ятати, що берези люблять рясний полив. Влітку доросла береза ​​за добу витягує із ґрунту приблизно 20 відер води, а це близько 250 літрів. При посадці полив є обов’язковим і наступні 3-4 дні. У посушливу пору року необхідний регулярний полив – 1 відро/1 кв.м проекції крони.

Розповсюдження
Широко поширений у лісовій та лісостеповій зонах Європи, лісовій зоні Західної Азії та Північної Америки.
Збір та заготівля. Нирки заготовляють у січні-березні і сушать у приміщеннях, що добре провітрюються, або в сушарках при температурі 25-35°С. Молоде листя збирають у травні-червні і сушать у тіні або на горищах. Сік збирають провесною, до розпускання листя і лише зі старих дерев. Для цього кору надрізають не більше ніж на 2 см та збирають сік у збірку.

Хімічний склад:
Корисні властивості берези зосереджені в її унікальному листі, що містить срібла вище в 100 разів, ніж листя інших дерев. Вони ідеально очищають повітря, у тому числі хвороботворних бактерій. У кубометрі повітря у березовому лісі всього 450 мікроорганізмів (в операційній максимально допустима концентрація – 500 мікроорганізмів на кубометр).
Також корисні властивості берези пояснюються хімічним складом її листя. Вони багаті на ефірну олію та аскорбінову кислоту (в 100 г листя – понад 300 мг), а також антоціани, дубильні речовини, сапонін, кумарини, калій, каротин, кальцій, залізо, магній, барій, марганець і цинк.
Листя та кора містять таніни, фенольний комплекс, тритерпиноловий спирт, беуленову кислоту, вітамін С та саліцилати.
У нирках берези міститься виноградний цукор, аскорбінова кислота, ефірна ароматична олія, смоли, дубильні речовини, флавоноїди, вищі жирні кислоти, кальцій, калій, магній, залізо, накопичують селен та цинк. Запасні бруньки влітку виділяють крапельки рідини, які древні греки називали “сльози дерев”. Ця рідина містить дуже сильні біоактивні речовини, що вбивають гнильні та хвороботворні мікроби, бджоли збирають її для виготовлення прополісу.

Застосування:
Березове вугілля випускають у вигляді таблеток (активоване вугілля, препарат «Карболен») і застосовують при колітах, підвищеній кислотності та як абсорбуючий засіб при отруєннях. Березовий дьоготь використовується як антисептичний засіб. Його застосовують зовнішньо при шкірних захворюваннях, опіках та гнійних ранах. Він входить до складу мазей Вишневського та Вількінсона.
Березовий сік активізує обмін речовин та діє як сечогінний засіб; наукова та народна медицина рекомендують пити свіжий березовий сік при трофічних виразках, фурункульозі, вуграх, лишаях, екземі та інших шкірних захворюваннях.
Настій листя в народній медицині вживають при набряках, викликаних серцевою недостатністю, недокрів’ї та авітаміноз. Він вважається чи не найкращим засобом для виведення води з організму. Він не дратує нирок, але посилює утворення сечі. Тому його використовують для промивання сечових шляхів, при бактеріальних запальних захворюваннях.
Настоянка березових бруньок – випробуване відхаркувальне та жовчогінне. При гострих отитах настойку закопують у вухо для промивання барабанної порожнини. Настоянку березових бруньок призначають при анемії в післяпологовому періоді. Зовнішньо

застосовують у вигляді розтирань і компресів при міозитах, артритах, виразках, що погано гояться, саднах, пролежнях, гнійних ранах після розкриття абсцесів.

Протипоказання:

Зважаючи на подразнювальну дію на нирки застосування настою, відвару та настойки березових бруньок як сечогінного засобу допустимо під контролем лікаря. Довго не приймати.

Здоров’я Вам!