Барвінок трав’янистий
Vinca herbacea

Опис: багаторічна трав’яниста рослина зі стеблами, що стеляться. Листя м’яке (не шкірясте) опушене по краю еліптичної форми. Квітки синьо-фіолетові із гострими пелюстками. Цвіте з кінця травня 25-30 днів. Цей вид барвінку відрізняється від барвінка малого листям, що опадає на зиму, і війчастими по краях чашолистами. Плід – листівка. Насіння без волосистого чубчика.

Поширення: у дикому вигляді зростає у південних районах європейської частини Росії, Криму та на Кавказі, у Середній Європі та Малій Азії. Зустрічається на схилах, лісових узліссях, галявинах, серед чагарників, іноді в зріджених лісах, на крейдяних оголеннях, від рівнини до середньогірського поясу.

Використовувана частина: коріння, листя та квіти рослини. Вони містять алкалоїди, а також дубильні речовини 6,78%, флавоноїди 0,53%, органічні кислоти (яблучна, янтарна, урсонова).

Збір та заготівля: надземну частину рослини збирають під час та після цвітіння.

Вирощування: рослина зимостійка. Розмножують насінням, розподілом кущів та живцями.

Застосування: препарати барвінку трав’янистого виявляють гіпоглікемічну дію та гіпотензивну, обумовлену наявністю в рослині алкалоїдів. Барвінок трав’янистий містить ще й рутин. Природне поєднання цих речовин робить рослину особливо перспективною, бо лікування гіпертонії проводиться часто гіпотензивними препаратами разом з рутином. У народній медицині настій трави барвінку трав’янистого використовують при лікуванні гнійних ран і як протисвербіжний засіб при лікуванні дерматитів, а відвар – як антидіабетичний засіб. Настоянку коріння на горілці використовують при виразці шлунка. Рослина не застосовується офіційною медициною.

Rank – 90%