Аралія серцеподібна або Шмідта
Aralia cordata

Опис: багаторічна трав’яниста рослина. Стебло просте, голе, 1,5-2 м висоти. Кореневище товсте, м’ясисте, ароматне. Листя двоякоперистоскладне (зрідка — троякоперистоскладне), довгочерешкове. Квітки дрібні, зеленувато-або жовтувато-білі, двостатеві і чоловічі, зібрані у верхівкове суцвіття, що складається з багатьох парасольок. Іноді в пазухах верхнього листя утворюються додаткові, частіше поодинокі парасольки. Плоди – ягодоподібні, м’ясисті, чорні. Цвіте у серпні – вересні, плодоносить у вересні – жовтні.

Поширення: у дикому вигляді зустрічається на Далекому Сході (південні Курильські острови, Сахалін) лісовими галявинами, галявинами і трав’янистими схилами серед чагарників. В Україні вона проходить випробування як інтродуцент у ботанічних садах та дендропарках.

Використовувана частина: коріння товщиною 2-4 см із рослин 5-15-річного віку. Коріння аралії серцеподібної містять тритерпенові сапоніни — аралозиди А, В і С, близькі за хімічним складом до панаксозидів женьшеню. Серед них переважає аралозид А. Крім того, у корінні є кумарини, ефірна олія (2%) та ін.

Збір та заготівля: коріння збирають восени або напровесні. Викопане коріння старанно очищають від землі, розрізають на шматки довжиною 10-12 см (товсті розщеплюють) і сушать під навісом або в сушарках при температурі не вище 60°С. Зберігають у сухих приміщеннях. Термін придатності – 2 роки.

Застосування: настоянку коренів аралії серцеподібної використовують нарівні з настойкою коренів аралії маньчжурської за тими ж показаннями, ці настоянки майже не відрізняються за активністю. Водночас токсичність настоянки аралії серцеподібної значно нижча порівняно з настойкою аралії маньчжурської.

Rank – 90%