Просо звичайне або посівне
Panicum miliaceum
бор, буян, просо, пшоно, текач
Аптечна назва:
Зерно, пшоно
Частина, що використовується:
Зерно
Час збору:
Червень-серпень
Опис:
Сімейство злакових. Однорічна трав’яниста рослина. Стебло прямостояче, внизу розгалужене, 50-100 см. Листя лінійно-ланцетове, усаджене частими відстовбурченими волосками. Волотко густе; гілки притиснуті до головної осі та нахилені в один бік. Колоски сплющені, на ніжках, позбавлені остюків. 2 стулки широкояйцеподібні, загострені; зовнішня стулка з 7 визначними жилками. Плівок квіткових 3 або 2 належать квітці, що плодить, інші – безплідній. Квіткові плівки у зрілих зерновок білого, жовтого, червоно-бурого або чорноватого кольору. Тичинок 3; стовпчиків 2, з червоними перистими приймочками. Плід – округле, стиснуте зі спинки зерно. Цвіте влітку. З проса виготовляють пшоняну крупу.
Збір та заготівля:
Збирають зерно після його дозрівання.
Вирощування:
Вирощується на полях, на піщаному ґрунті.
Розповсюдження
У середній та південній Росії, в Україні, Білорусії, на Кавказі, у південному Сибіру.
Хімічний склад:
Воно містить білки (10-14%), крохмаль (54-83%), цукор (0,15%), жир, що швидко окислюється (2-3,9%), клітковину (7,9%), натрій, калій, кальцій, магній, фосфор, залізо, мідь, нікель, марганець, В2, цинк.
Застосування:
Внаслідок високого вмісту калію та клітковини зерна проса мають ліпотропну дію біологічно активних речовин, їх здатність стимулювати кровотворення, активізувати ферментні системи організму.
Свіже зерно проса вживають у їжу при захворюваннях серцево-судинної системи, атеросклерозі, звичних запорах, гіпертонічній хворобі, хворобах печінки. В експерименті екстракти та витяжки із проса сприяли розсмоктуванню злоякісних пухлин молочної залози.
Протипоказання:
Ні