Портулак городній (Portulaca oleracea)Авокадо

Портулак городній
Portulaca oleracea

використовується частина: трава, насіння
час збору: трава – червень-серпень, насіння – серпень-вересень

Опис: Однорічна трав’яниста рослина висотою близько 50 см. Стебло соковите, притиснуте до землі або піднімається, гілкується біля основи. Листя соковите, м’ясисте, лопатчасте. Квітки жовті, поодинокі або по 2-3 у пазухах листя і в місцях розгалуження пагонів. Плід – округла коробочка. Насіння дуже дрібне, чорне або темно-сіре.

Поширення: Поширений на півдні Європи, у Середній, Центральній та Східній Азії. Росте на піщаних мілинах по берегах річок, на полях, пустирях, біля житла. Іноді культивують як листову овочеву рослину.

Використовувана частина: трава та насіння, вони містять білки, цукру, жири, слизові та смолисті речовини, органічні кислоти, глікозиди, алкалоїди, мінеральні солі, багато каротину та аскорбінової кислоти.

Збір та заготівля: Найбільшою лікарською активністю має сік. Його готують із свіжої трави звичайним способом та кип’ятять 1-3 хв. Можна готувати сік із засоленої про запас трави, попередньо вимочивши її у воді. Насіння заготовляють восени, скошуючи та обмолочуючи траву. Потім їх сушать у тіні на повітрі або у сушарках при температурі 40-50°С.

Вирощування: Портулак культивують в помірно вологому, легкому, добре дренованому, багатому на органічні речовини грунті на сонячному місці. Погано переносить морози, в районах із холодними зимами його зазвичай вирощують як однорічну рослину. Розмножують посівом насіння навесні.

Застосування: У китайській медицині портулак застосовують як сечогінний та протизапальний засіб при хворобах нирок, печінки, артритах, дизентерії, паралічах інфекційного походження та як протиотруту від укусів отруйних комах.
Примочки з розтертого насіння рекомендують при лускатому лишаї. Молоде листя і стебла відрізняються соковитістю, приємним смаком, збуджують апетит і вгамовують спрагу, їх використовують у салатах, іноді наполягають на вині для отримання вітамінного напою.