Пажитник сінний (Trigonellanfoenum-graecum)

Пажитник сінний
TRIGONELLA FOENUM-GRAECUM
гунба, верблюжа трава

аптечна назва: насіння пажитника
використовується частина: насіння, рідше трава
час збирання: насіння – вересень-жовтень, трава – червень-липень

Опис: Однорічна трав’яниста рослина висотою близько 60 см. Листя складне, складається з 3-х яйцевидних листочків. Квітки дрібні, блідо-жовті, розташовані у пазухах листя. Плід – лінійний, трохи вигнутий боб, що містить від 10 до 18 насінин.

Поширення: Пажитник поширений у південній частині помірної кліматичної зони від Середземномор’я до Центральної Азії. Росте на галявинах і луках, у заростях чагарників, узбіччям доріг і на пустирях.

Збір та заготівля: Насіння заготовляють у вересні. Траву скошують, обмолочують, насіння, що висипається* відокремлюють від домішок і сушать в сушарках при температурі 40-60°С. Термін зберігання – 3 роки. Траву заготовляють під час цвітіння, у червні-липні. Зрізають верхні частини рослин без грубих стебел та сушать у тіні під навісом. Термін зберігання – 2 роки.

Вирощування: Пажитник дуже невибагливий у культурі і росте на будь-якому помірному родючому грунті на сонці або в півтіні. Розмножують посівом насіння навесні чи під зиму.

Застосування: Препарати мають анаболічну, седативну та збуджуючу апетит дію. Їх часто призначають при значній втраті ваги після важких операцій, особливо на шлунково-кишковому тракті, при туберкульозі та для зняття астенічного стану при променевій хворобі. Відвар і настій насіння вживають при статевих розладах, хворобливих менструаціях і посилення лактації. Препарати насіння пажитника знижують рівень цукру в крові, у суміші з іншими травами їх призначають при старечому цукровому діабеті.
Пов’язка з грубо потовченим і розвареним у воді насінням дуже ефективна при панариції, флегмонах, фурункульозі та гнійних виразках гомілки. Настій трави застосовують як спазмолітичний засіб і призначають при спазмах шлунка, спазмах, пов’язаних із хворобливими менструаціями, а також для полегшення пологових сутичок.