Лікувальні трави
Природа виліковує все – цілюща кожна рослина, кожен камінь!
Вільха сіра
Alnus incana
Опис рослини: дерево висотою 20 м з гладкою світло-сірою корою. Коренева система поверхнева, бічні корені потовщені. Листя чергове на м’яковолосистих або повстяно-опушених черешках, овальні, яйцеподібні або широкоеліптичні, гострі, двоякопильчасті. Квітки роздільностатеві, у сережках. Чоловічі сережки довгі, зібрані у верхніх частинах пагонів, жіночі сережки короткі, овальні, майже сидячі, при дозріванні перетворюються на екліптичні чорно-бурі шишки. Плід – плоский однонасінний горіх з вузькими перетинчастими крилами. Цвіте до появи листя, плоди дозрівають у серпні-жовтні.
Поширення: Зростає у вологих місцях: на болотах, у долинах річок, на берегах закритих водойм. Поширена в лісовій та лісостеповій зонах європейської частини країни, на Уралі та у Західному Сибіру.
Використовувана частина: Шишки (супліддя) і кора вільхи, зрідка листя. У суплодіях вільхи багато дубильних речовин (у тому числі 2,5% таніну та 3,7% галової кислоти); у листі — флавоноїди, кислоти (кавова, хлорогенова та протокатехінова), 205 мг% аскорбінової кислоти. У корі вільхи також містяться дубильні речовини та тритерпіноїди.
Застосування: Застосування засноване на вираженій в’яжучій та протизапальній дії вільхи. Призначають при гострих та хронічних гастритах та ентероколітах, що супроводжуються проносами, при дисбактеріозі та дизентерії. Супліддя вільхи – гарний кровоспинний засіб. Свіже листя вільхи іноді застосовують при простудних захворюваннях як зовнішнє. Вільха допомагає позбавити сад та город від капустянки, з якою, як відомо, дуже важко боротися. Ведмедка не переносить запаху свіжої вільхи. Для того, щоб капустянка пішла з грядки, навколо неї встромляють гілки вільхи.
