Меліса лікарська (Melissa officinalis)

Меліса лікарська
Melissa officinalis
кадило, матка, маточник, м’ятка, м’ята лимонна, медовка, медовий
черевичок, меліса аптекарський, меліса лимонна, меліса індіанська,

меліса паточна, цитрон-меліса, пасіка-трава, пчелина трава,
папочна трава, бджільний лист, роївник, цитрон трава.

Аптечне назва:
Листя меліси, мелісова олія

Використана частина:
Листя і верхівки квітучих пагонів

Година збору:
Червень-вересень

Опис:
Меліса лікарська – це трав’яниста багаторічна рослина сімейства ясноткових з лимонним запахом. Має висоту 30-120 см., сильно розгалужене кореневище і прямостояче розгалужене чотиригранне стебло. Стебло та листя меліси опушені. Листки супротивні, нижні – серцеподібно-яйцеподібні, довгочерешкові, городчато-пилчасті по краю, верхні – довгасті, зубчасті, звужені в короткий черешок. Квітки дрібні, білі або рожеві. Плід – великий, сухий, розтріскується на 4 горішки чорного кольору. Цвіте у липні та серпні.

Збір та заготівля:
Листя збирають під час цвітіння і сушать при температурі не вище 35°С. Термін зберігання – 2 роки. Мелісову ефірну олію отримують із свіжих рослин шляхом перегонки з водяною парою.

Вирощування:
Потрібні тепло і волога, багатий на гумус грунт. Полезно удобрювати 1 -2 рази за літо мінеральними добривами. Дає рясний самосів і швидко розростається. У сприятливих умовах молоді рослини утворюють навколо основного куща суцільний ковер. Молоді кінчики гілочок за необхідності можна вкорінювати.

Поширення:
У дикому вигляді зустрічається лише у південних районах нашої країни. Широко культивується в садах та містах як пряна та лікарська рослина, у лісостеповій та степовій зоні. Погано переносити морози, потребує укриття на зиму.

Хімічний склад:
Листя та верхівки трави. Листя з приємним лимонним запахом і злегка терпким, гіркувато-пряним смаком. Олія – ​​жовтувата прозрачна рідина. Володіє приємним лимонним запахом. Сильний лимонний запах меліси обумовлений ефірною олією, що складається з цитралю, цитронелалю, МІРЦ та гераніолу. У рослині виявлено слиз, смолі, гіркоти, аскорбінова кислота (до 150 мг), дубильні речовини, кавова, олеанова та урсолова кислоти. У насінні міститься до 20% жирної олії.

Застосування:
Настої меліси зменшують дихання, знижують артеріальний тиск і діють седативно на нервну систему. Використовують при неврозах, депресії, істерії, мігрені, підвищеній статевій збудливості та безсонні, при гіпертонії, атеросклерозі, запамороченні, при шумі у вухах та при серцебітті. Рекомендується при болях у шлунку і кишечнику, при поганому апетити, при хронічних запорах і метеоризмі, а також при недокрів’ї і подагрі. У народній медицині мелісу застосовують при жіночих хворобах і називають її «маточником». Мелісу, як і м’яту, додають у салати, до гарнірів інших страв, до начинки – м’ясної чи овочевої для пельменів та голубців. Як зовнішній засіб використовують для ванн, примочок та клізм.

Протипоказання:
Найголовнішим протипоказанням для вживання меліси в різних видах, як і будь-яких інших лікарських рослин, є індивідуальна непереносимість цього рослини.
Крім того, лікарі не радять вживати нічого, що містить мелісу, людям з артеріальною гіпотензією. З обережністю слід поставитися до вживання меліси при таких захворюваннях як: язва шлунка, печінкова недостатність, епілепсія, язва дванадцятипалої кишки, захворювання центральної нервної системи, хронічний алкоголізм, вагітність.