Маргаритка багаторічна (Bellis perennis)

Маргаритка багаторічна
Bellis perennis
оксамит, очна квіточка, небесний колір, оксамитовий колір, білці, марточка, скоростиглі квіти, стократ-трава, стокротка, стокротки, стократки, стоцвіт

аптечна назва: квіти маргаритки
використовувана частина: трава
час збору: червень-липень

Опис рослини: сімейство складноцвітих. Багаторічна трав’яниста рослина, 5-15 см. Листя прикореневе, лопатчасте, по краях городчасте зібране розеткою. Стебло безлисте, квіткове, несе на верхівці одиночний кошик. Квітки кошика трубчасті, двостатеві, золотаво-жовті, а язичкові – маточкові, білі або рожеві. Листочки обгортки кошика ланцетні, розташовані у два ряди. Плід зворотнояйцеподібний, без летучки. Вдень у хорошу погоду язичкові квіти розправлені горизонтально, а надвечір і у похмурі дні стуляються. Цвіте навесні та влітку.

Розповсюдження: батьківщина маргаритки – південні райони Європи, але в цей час вона широко поширена у всій Європі та Північній Америці. Росте на сирих луках, полях, лісових галявинах і садах, зазвичай, на глинистих грунтах. Культивується як декоративна садова рослина.

Збирають і заготовляють: збирають як суцвіття, так і листя, а потім сушать їх на повітрі, періодично перевертаючи, або в сушарках при температурі 25-30С. Маргаритку можна заготовляти практично все літо, проте найактивніше сировина, зібрана в червні-липні; у народі вважається, що збирати його потрібно 24 червня (день Івана Купала). Термін зберігання – 1 рік.

Вирощування: успішно росте у родючому, добре дренованому грунті на сонці або в півтіні. Розмножують посівом свіжого насіння в червні-липні або поділом у будь-який час з весни до осені.

Застосування: у науковій медицині маргаритку застосовують рідко, хоча вже визнається її ефективність для стимуляції загального обміну речовин. Трава маргаритки має відхаркувальну, протизапальну, знеболювальну, жовчогінну властивість. У народній медицині настій трави маргаритки застосовують при кашлі, хворобах печінки та як «кровоочисний» засіб при неінфекційних шкірних захворюваннях. Її використовують також на лікування внутрішніх кровотеч при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Настій квіток використовують при протизапальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, особливо при захриплості голосу і кашлі з важко відокремлюваним мокротинням. Зовнішньо настій трави у вигляді місцевих ванн, примочок і компресів вживають при запаленні молочних залоз, забитих місцях, порізах, ранах, вуграх і фурункулах, що довго не гояться.