Природа виліковує все – цілюща кожна рослина, кожен камінь!
Котовник котячий
Nepeta cataria
котяча м’ята
Наукова назва роду походить від етруського міста Nepi, де ця рослина рясніла. Місцеві назви: котяча м’ята, котяча трава, болячна трава, шандра запашна, пишик нанеси (азербайджанське), вайрі-дахц (вірменське), катапітна (грузинське), хульбен-купи (туркменське).
Опис: багаторічна рослина з дерев’янистим коренем. Стебло висотою до 100 см, ребристе, покрите короткими, тонкими, загнутими вниз волосками, сильно розгалужене. Листя черешкове, трикутно-яйцевидне, з серцеподібною основою, великопільчасте. Квітки дрібні, у густих складних напівпарасольках, зібрані на кінці стебла та бічних гілок у кисть. Віночок двогубий, білуватий, з фіолетово-пурпурною плямою на нижній губі. Плід – горіх овальної форми, від коричневого до чорного забарвлення, гладкий. Маса 1000 насінин -0,5-0,7 г. Схожість зберігають до 8 років. Котівник котячий вважається чудовим медоносом, що дає велику кількість нектару.
Поширення: зустрічається у степовій та лісостеповій зонах європейської частини Росії, на Кавказі, у Криму та Середній Азії. Виростає на луках, у лісах, узліссях, у чагарниках, по берегах річок, на бур’янах, на галявинах, городах, в горах. Культивується у Західній Європі, США.
Використовувана частина: надземна частина рослини, вона містить від 0,2 до 0,4% ефірної олії, яка на початку вегетації має запах герані або троянди, пізніше в ньому переважає запах лимона. Крім ефірної олії, у траві
містяться дубильні речовини та терпені.
Збір та заготівля: прибирають котівник у період цвітіння, у липні. Рослини зрізають на висоті 10 см. Затримка зі збиранням небажана, оскільки веде до зниження виходу олії та скорочення кількості укосів. Після збору першого врожаю котівник добре відростає та цвіте. Сушать у тіні, під навісом, або, у спеціальних сушарках, розкладаючи сировину тонким шаром. Сухий котівник має сіро-зелений колір. Зберігають його в паперових мішках в сухих приміщеннях, що провітрюються.
Вирощування: котівник до ґрунтів не вимогливий. Добре росте і розвивається навіть на малородючих піщаних та супіщаних ґрунтах. Однак при нестачі вологи рослини уповільнюють ріст, відстають у розвитку, зав’язують неповноцінне насіння. Чуйний на внесення добрив. Розмножується насінням. Висівати їх можна і навесні та восени без передпосівної обробки. Глибина загортання 0,5-1 см. Посіви мульчують тонким шаром торфу або перегною. При підзимовому сівбі сходи з’являються у третій декаді квітня, при весняному – через 10-15 днів. Після появи сходів роблять проріджування (через 30 см). Зацвітає на першому році життя наприкінці червня – на початку липня. Середня тривалість цвітіння близько 40 днів. Насіння дозріває наприкінці липня — серпні. Дозрівання йде нерівномірно, тому збір проводиться, коли дозріє насіння в нижніх суцвіттях. Плодоносить регулярно. Зимостійкий. Догляд у період вегетації полягає у підтримці ґрунту в пухкому та чистому від бур’янів стані, проведенні підживлень. Міжряддя розпушують 2-3 рази, одночасно роблять прополки. У другій та наступні роки протягом вегетації проводять два підживлення аміачною селітрою та суперфосфатом – по 10 г/м2 (100 кг на 1 га) кожного виду добрива: перше підживлення – рано навесні, друге – після укосу.
Застосування: свіже та висушене листя котовника в країнах Європи та Сходу вживають як прянощі при приготуванні соусів, для віддушки чаю та коктейлів.
Водний настій котовника застосовується в народній медицині для збудження апетиту, при недокрів’ї, судомному кашлі, задишці, хворобах печінки, жовтяниці, атонії кишечника, істерії, головного болю і як протиглистя. Зовнішньо використовується при різних хворобах шкіри. Водний настій з рослин має інсектицидну дію.