Капуста городна або білокачанна (Brassica oleracea)

Капуста городна (білокочанна)

Brassica oleracea

Аптечна назва:

Сік капусти.

Частина, що використовується:

Листя, коріння, качан, насіння.

Час збору:

Вересень – жовтень.

Опис:

Сімейство хрестоцвіті. Дворічна рослина. Листя чергові, голі, верхні – сидячі, нижні – черешкові. Квітки блідо-жовті, непоказні. Цвіте у травні – червні, плоди дозрівають у червні – липні. Існує велика кількість сортів капусти. Плід капусти – стручок.
Розповсюдження: Розводиться як овочева рослина на більшій частині території Росії, у відкритому ґрунті та у парниках.

Збір та заготівля:

Восени качани зрізають та закладають на зберігання.

Вирощування:

Кращі ґрунти для вирощування білокачанної капусти – це суглинисті з високим вмістом гумусу, з нейтральною кислотністю та гарною вологоутримуючою здатністю.

Розповсюдження

Капуста білокачанна отримала своє походження від дикорослих видів, які ростуть у районах середземномор’я Північної Африки та Західної Європи.

Історія капусти білокачанної починається ще за багато років до нашої ери у Стародавній Іберії, де її вперше почали вирощувати, та називали її місцеві жителі “ащі”. З Стародавньої Іберії вона поширилася до Греції, Риму та Єгипту. А з настанням нової ери капусту почали вирощувати у Закавказзі та на Балканах.

У найдавнішому довіднику Київської Русі, який називали “Ізборник Святослава” (було складено у 1076 році), є спеціальний розділ, присвячений використанню та зберіганню цього овочу. У писанні про неї згадується як про повсякденний, звичний для народу того часу продукт харчування.

Хімічний склад:

Склад капусти добре вивчений. Листя містить вітаміни (А, в, с, каротин, фолієву, пантотенову кислоти), солі калію, фосфору, кальцію, мікроелементи, азотисті речовини’ (1,8% ), жири (0,18% ), цукру (1,92 %), безазотисті речовини (3,13%), клітковину (1,65%), золу 1,18% та до 90% води.

Застосування:

У народній медицині Заходу та Сходу капуста здавна застосовується за різних захворювань. Сік капусти призначають при гастритах та виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при виразковому коліті, а також при туберкульозі легень (у суміші з медом), при захворюваннях печінки.

Коріння і качан капусти вважаються протипухлинним засобом.

Відвар насіння вживають при подагрі, болях у суглобах, як протиглистовий та сечогінний засіб.

Доцільність застосування капусти в медичній практиці підтверджена після того, як експериментально довели її противиразкові властивості. Противиразковий фактор капусти названий вітаміном У. Застосування цього вітаміну у гастроентерологічних хворих виявилося менш ефективним, ніж дія свіжого капустяного соку. Народна медицина рекомендує свіже листя капусти прикладати до гнійних ран, до молочних залоз при мастопатії. – Капустяне листя використовується також при наривах та інших запальних захворюваннях шкіри при опіках.

Клітковина, що міститься в капусті, покращує моторну функцію кишечника, позитивно впливає на його мікрофлору. Наявність у клітковині вітамінів групи В нормалізує жировий обмін, сприяє виведенню зайвого холестерину, гальмує розвиток атеросклеротичних бляшок на стінках аорти та судин серця, тобто допомагає лікуванню та профілактиці атеросклерозу.

Один із найцінніших продуктів харчування. Салати зі свіжої капусти можуть насичувати потребу в аскорбіновій кислоті та інших вітамінах практично цілий рік. Добре зберігається вітамін С у квашеній капусті. Спільне заквашування капусти з морквою, з морквою та буряком суттєво збагачує наш зимовий стіл. У народній медицині сік квашеної капусти вживають як вітамінний та загальнозміцнюючий напій, що покращує апетит та травлення.

Протипоказання:

Не всі добре переносять капусту та капустяний сік. Іноді він викликає здуття кишечника та проноси. Капуста протипоказана при гострих ентероколітах, підвищеній перистальтиці кишечника, при схильності до спазмів кишечнику та жовчних ходів.