Ожина сиза (Rubus fruticosus)

Ожина сиза
Rubus fruticosus
дереза, дубровка, ожина чорна, жовика, живика, яжовика, жовика, жевина, жевини ягоди, жовинник, ожина, ожинник, ежина, ажина, каманіка, кам’яника, куманіка, куманіка, капустянка, сарабаліна, холодок

аптечна назва: листя ожини
використовується частина: листя, рідше плоди та коріння
час збору: травень-червень

Опис: колючий чагарник, завдовжки 1-3 м. Стебла дерев’янисті, прямостоячі або дугоподібно звисають, незграбні, з прямими або загнутими вниз міцними шипами. Листя непарноперисте, зверху зелене, знизу сіропухнасте, на безплідних пагонах з 5, на плодючих – з 3 листочками. Квіти білі або рожеві, на кінцях гілок зібрані в китиці. Квіти правильні. Чашечка 5-роздільна, що приросла до плоского квітколожі. Пелюсток 5; тичинок та маточок багато; стовпчики ниткоподібні, бічні. Плоди збірні – чорні, блискучі; кістянки зростаються з опуклою частиною квітколожа. Цвіте влітку. Медонос

Розповсюдження: поширена повсюдно у помірній зоні всіх континентів. Росте як на рівнинах, так і в горах, у світлих лісах, на вирубках і узліссях, у чагарниках, ярах, узбіччям доріг і сонячним схилам.

Частина, що використовується: з лікувальною метою використовуються плоди, листя, сік ягід і коріння. У ягодах ожини міститься значна кількість клітковини, органічні кислоти, глюкоза (2,88-3,64%), фруктоза (3,12-3,24%), сахароза (0,35-0,58%), вітаміни групи В , вітаміни С, А, Е, пектинові, ароматичні, дубильні та азотисті речовини, солі калію, мідь, марганець, фосфор, залізо. У листі виявлені флавоноїди, танін, дубильні речовини, яблучна, молочна, щавлева та винна кислоти, інозит, аскорбінова кислота (80-270 мг%), каротин, фітонциди; у насінні – жирна олія (12,9%).

Збір та заготівля: збирають молоде листя ожини протягом усього сезону, але сировина кращої якості виходить із листя, зібраного пізньої весни. Сушать під навісами або сушарках при температурі не вище 40°С. Сухе листя повинне зберігати природний колір. Можна сушити і ягоди, але вони цінніші у свіжому вигляді.

Вирощування: ожина воліє легкий, вологий, родючий грунт, але дуже світлолюбна, хоча виносить невелике затінення. У період вегетації грунт розпушують 5-6 разів. Розмножують верхівковими та стебловими живцями або кореневими нащадками. Застосування: ожина широко застосовується в народній медицині ряду європейських країн як в’язкий, кровоспинний, жарознижувальний, протизапальний, заспокійливий, ранозагоювальний, сечогінний, глистогінний, кровоочисний засіб. Експериментально встановлено, що екстракт листя ожини має виражену противірусну дію щодо вірусу герпесу. Ожина застосовується в народній медицині при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, бронхітах, трахеобронхітах, пневмонії, грипі, захворюваннях нирок, печінки, гастритах, ентероколітах, проносі, анемії, захворюваннях суглобів, шлункових кровотечах, підвищеній нервовій збудливості, також при задишці, гіпертонії та атеросклерозі. Подрібнене листя прикладають до лишаїв, виразок та гнійних ран. Поліпшенню обміну речовин та складу крові сприяє тривалий прийом чаю з листя ожини. Свіжі плоди та сік плодів є відмінним полівітамінним загальнозміцнюючим засобом, використовуються при авітамінозах та як легкий проносний. Ягоди ожини у вигляді чаю рекомендуються як заспокійливий та загальнозміцнюючий засіб, особливо в період клімаксу. Встановлено також, що ягоди ожини регулюють діяльність кишечника, покращують його перистальтику, а недозрілі мають дезінфікуючу, протипоносну дію. Ефективним засобом вважається настій квіток і відвар гілок і коренів при ангіні (приймають усередину і полощуть горло) і болючих менструаціях. Вважають за доцільне при нервовому перенапрузі лити чай із сухого листя ожини. Чай з листя ожини, чорної смородини, суниці, м’яти, меліси, взятих у рівних співвідношеннях, приймають по 1 склянці тричі на день як приємний тонізуючий напій. Відвар з коріння ожини використовують як сечогінний засіб. При цукровому діабеті рекомендують приймати ожину разом із корою ясена, травою хвоща, коренем валеріани в рівних частинах. У Болгарії для внутрішнього вживання готують і ожиновий чай. Листя попередньо кладуть у скляний або емальований посуд і тримають їх там, поки вони не зав’януть і не стануть чорними. Потім їх висушують на свіжому повітрі. Приготовлений із них чай смаком та ароматом дещо нагадує звичайний. Свіжі плоди ожини вживають, вони добре переносяться хворими. У свіжому та сушеному вигляді ягоди ожини використовуються для приготування варення, сиропів, настоянок, прохолодних напоїв, желе, пастили та компотів.