Дудник лісовий
Angelica silvestris
дигель, дудка, дудочна трава, задушлива трава, дягель, дягіль, дягильник, кучерявий дягіль, дягіль, дрібний ремінний дягіль, дягель, дегіль, дяглиця, ягіль, дигіль, ягель, дика польова зоря, корівник, коровошник, солодкий стовбур, ствольник, блікот, борщівник, купир, пучник, снить, веснуха, русянка, стотон-трава, штотун-трава, досконалий, вилець, козелець, пистівник, реут, сідач, стародуб

Опис: дворічна трав’яниста рослина. Стебло товсте, нагорі пухнасте. Листя двояко- або троякоперисте, з яйцеподібними, остропільчастими частками; піхви великі, сильно здуті. Квіти білі, зібрані у великі багатопроменеві складні парасольки. Обгортка складається з 2-3 лінійних опадаючих приквітників. Плодики з 5 ребрами, середні з них ниткоподібні, крайові – ширококрилаті. Цвіте із липня до вересня.

Розповсюдження: північні райони Європи, Урал, Західний Сибір, Північний Кавказ. Виростає по лісах, галявинах та чагарниках.

Використовувана частина: сировиною є коріння, пагони, плоди. Рослина містить вуглевод умбеліферозу, кумарини, флавоноїди, терпеноїди, вітамін С, поліацетиленові сполуки. У плодах виявлено ефірну та жирну олію.

Застосування: рослина має сечогінні, потогінні, вітрогонні, болезаспокійливі, заспокійливі, відхаркувальні, дезінфекційні, антипаразитні та регулюючі функціональну діяльність шлунка властивостями. Корінь дягиля застосовують при завзятому бронхіті, здутті кишечника, коліках у животі, сильних проносах (навіть при дизентерії), особливо ефективний він у поєднанні з коренем лепехи та дубовою корою (у рівних кількостях). Раніше під час епідемій холери пили спиртову настоянку дягиля та часнику як засіб, що оберігає від зарази. Зовнішньо дягіль часто використовують у вигляді ароматичних ванн при подагрі, ревматизмі, болях у попереку. Після ванн тіло натирають настоянкою із цієї рослини.