Герань лісова
Geranium sylvaticum

Опис: Багаторічна трав’яниста рослина з прямостоячим опушеним ребристим стеблом заввишки 30-80 см; прикореневе листя на довгих черешках, глибоко п’яти-, семи-перистоподілені, верхні трироздільні та сидячі; прилистки червоно-бурі, ланцетоподібні. Квітки великі, лілово-пурпурні або фіолетові, широко розкриті, по 2 на квітконосі; плід формою нагадує пташиний дзьоб. Цвіте у червні-початку липня.

Розповсюдження: Звичайна в негустих змішаних та листяних лісах, на луках, у чагарниках.

Використовувана частина: Лікарською сировиною є надземна частина рослини, іноді коріння. У траві містяться дубильні речовини, у фазі цвітіння – алкалоїди, аскорбінова кислота, ефірна олія та каротин.

Збір та заготівля: Герань збирають під час цвітіння.

Застосування: Герань лісова має в’яжучу, дезінфікуючу, протизапальну, антибактеріальну, антитоксичну, ранозагоювальну, кровоспинну, протисвербіжну, заспокійливу, знеболювальну властивості.
Герань широко використовується при нирковокам’яній хворобі, ревматизмі та подагрі. Застосовують її внутрішньо при
локатичних новоутвореннях, переломах кісток, епілепсії, захворюваннях верхніх дихальних шляхів, лихоманці, гастритах, ентеритах, харчових отруєннях, дизентерії, рясних і тривалих менструаціях і гемороїдальних кровотечах, сечокам’яної хвороби, хвороб серця
зовнішньо при лікуванні гнійних ран, виразок, наривів, анальних та генітальних нориць, ангіни, при ревматичних болях.