Герань лугова
Geranium pratense
боровий, божа милість, богові грабельки, вовкана, вовкона, вовча трава, лісові волошки, граблі, грабельник, голубиний колір, голубина шкарпетка, блакитний курослеп, зміївка, голка, шлункова трава, журавлина, журавлина кучерявик, орлина лапка, орлики, лапошник, ведмежа лапа, малинові листки, мордвинник, маточник, недужа трава, підрішник, перев’язка, придорожня голка, придорожник, хребці, призорна трава, прострілка, прущ, розперстник, суглоба людська, ципля, семикопытишная, серпуха, синій блакитний колір, сузик, трійця, уразна, усовна, квітник, червишник, червоточник, квітник, болотяний верес, дятловник, дворянин, дівич-вечір, ніткоє спис, зубощек,

Опис: багаторічна трав’яниста рослина, 30-60 см. Корінь товстий, розгалужений, бурого кольору. Стебло прямостояче, гіллясте, кругле, нагорі залізисто-волосисте, при підставі здуте вузлом. Листя супротивне, черешкове, пальчасто-семироздільні з перисто-надрізаними, пилчастими частками. При підставі черешків по два гострі ланцетні прилистки. Прикореневе листя довгочерешкове, такої ж форми, як і стеблове. Квіти великі, синювато-фіолетові, розташовані попарно на квітконіжках; при підставі квітконіжок чотири гострі ланцетні приквітки. Оцвітина подвійна. Чашечка 5-роздільна, листочки закінчуються маленькою остючкою. Віночок 5-пелюстковий. Тичинок 10. Товкач 1, з 5-гніздового зав’язі та 5 стовпчиків з ниткоподібними приймочками. Плід сухий, що розпадається на 5 плодиків; насіння чорне, блискуче. Цвіте із червня до серпня. Медонос.

Поширення: поширена герань лугова майже по всій країні, за винятком Криму. Росте на луках, галявинах, узліссях, у чагарниках, придорожніх смугах, по берегах струмків, в ярах.

Використовувана частина: з лікувальними цілями застосовують квіти, надземну частину (траву) та кореневища з корінням герані лучної. У всіх частинах рослини багато дубильних речовин (у кореневищах до 30% від сухої маси), у стеблах сліди алкалоїдів, у листі вітамін С та каротин.

Збір і заготівля: збирають траву під час цвітіння, сушать під навісом або в сушарці при температурі 40-45°С. Термін зберігання 2 роки.

Вирощування: грунт родючий, пухкий, піщаноглинистий; сонце або півтінь. Не переносить жарких, сухих ділянок та спітнілих ґрунтів. Розмножують навесні насінням або поділом куща навесні чи восени.

Застосування: у народній медицині використовують в’яжучі, протизапальні та протимікробні властивості герані при проносах, запаленнях шлунково-кишкового тракту (гастрити, ентероколіти), дизентерії. Рекомендують траву також при нирковокам’яній хворобі, ревматоїдних ураженнях суглобів, подагрі. Користується успіхом споживання герані як кровоспинного засобу при різних внутрішніх та зовнішніх кровотечах (гемороїдальних, маткових, легеневих). При носових кровотечах рекомендують закладати в ніс тампончики, змочені настоєм або відваром герані. Порівняно недавно було встановлено, що водні екстракти пригнічують вплив на центральну нервову систему. Цим пояснюється ефект народно-медичного застосування герані при підвищеній нервовій збудливості, безсонні, судомних станах. Настій і відвари герані використовують для полоскань горла при ангінах, спринцювання при жіночих хворобах, для ванн, обмивань і примочок при лікуванні екзем, нагноєних ран і виразок.