Герань болотяна
Geranium palustre
Авдотников, борщівник, вовчуга, грабельник, грабільниця, лугова гребіниця, грижна трава, дерев’янка лісова, золотчиськ, колуха, куроспілля, п’ятиперсниця, стоколінець, триперсниця, тременталь

Опис: багаторічна трав’яниста рослина. Стебло гіллясте, сильно опушене, шорстке з-за волосків, спрямованих назад. Гілками спирається на кущі. Листя супротивне, п’яти-, семинадрізне, з неглибоко надрізаними пильчастими частками. Квітки фіолетово-червоні, на довгих квітконіжках; чашка п’ятилистова, віночок – 5-пелюстковий, тичинок 10, розташованих у два кола, маточка 1. Плід з 5 плодолистками, прилеглими до 5-гранного стовпчика, біля основи якого 5 насіння, через що весь плід біля основи здутий і має форму журавлиного носа з головою, тому герань називають ще журавильник. Цвіте влітку.

Поширення: у Росії герань болотна зустрічається у всіх районах Європейської частини та на Кавказі, де доходить до верхнього гірського поясу; в Україні – у лісостепових районах і зрідка – на півночі лісостепу. Росте на трав’янистих болотах, вологих луках, лісових узліссях, серед чагарників.

Використовувана частина: надземна частина рослини, у ній містяться дубильні речовини, флавоноїди, хінони, аскорбінова кислота, вуглеводи (сахароза, глюкоза, фруктоза, рафінозу).

Збір та заготівля: надземну частину рослини збирають під час цвітіння.

Застосування: препарати герані болотної мають в’яжучу дію. У народній медицині вони використовуються при легеневих кровотечах, гастритах та хронічних ентероколітах, при дизентерії та розладах травлення, що супроводжуються проносами. Відварами трави полощуть горло при ангінах, промивають гнійні рани.