Лікувальні трави
Природа виліковує все – цілюща кожна рослина, кожен камінь!
Білокопитник білий (Petasites albus)
Білокопитник лікарський
Petasites officinalis
Біле копитце, дволистник, крещена, лопуха, маточник, підбіл, підбив, болотна прострілка, цар-трава, чумний корінь
Опис: багаторічна трав’яниста рослина з розгалуженим товстим кореневищем до 1-1,5 м. Прикореневе листя велике до 35 см, округло-серцеподібне, нерівномірно-зубчасте, довгочерешкове, біля основи глибоко вирізане, сірувато-зелене, зверху голе, знизу вкрите білим повстяним пухом; з’являються пізніше за кольори. Квіткове стебло 50-60 см, з лускатим листям і численними брудно-пурпуровими квітковими кошиками, зібраними в прямостоячу кисть. Квітки трубчасті: внутрішні – двостатеві, крайові – маточкові. Обгортка майже однорідна; внутрішні квіти трубчасті, обох статей, а крайові – ниткоподібно-трубчасті, маточкові. Плід – сім’янка з чубком. Свіже кореневище отруйне.
Цвіте провесною.
Поширення: в Європейській Росії (крім півночі) та на Кавказі; на вологих місцях, на берегах ставків і річок.
Використовувана частина: кореневище та листя. Кореневище гірке на смак.
Застосування: застосовують як сечогінний, ранозагоювальний, протиастматичний та протиглистовий засіб. Свіже листя використовують для загоєння ран.
Rank – 90%
Білокопитник білий
Petasites albus
Опис: багаторічна трав’яниста рослина. Кореневище м’ясисте, рівномірно потовщене. Стебло квітконосне, тонке, білоповстяно-волосисте, 30-60 см заввишки, з лускоподібними, подовжено-яйцеподібними, по краях і у верхній частині паутинисто-біловою лочною загостреними листками. Прикореневі листки округло-серцеподібні, крупнозубчасті, знизу — білі, м’якоклочковато-повстяні. Квітки трубчасті, жовтувато-білі, у кошиках, що утворюють нещільне, на початку цвітіння майже щиткоподібне, потім колосовидно-вішчасте суцвіття. Плід – сім’янка. Цвіте у квітні — травні.
Поширення: зустрічається лише в Україні (Карпати, Закарпаття, Прикарпаття). Мешкає у вологих лісах, по берегах річок та озер.
Використовувана частина: листя та кореневища. Коріння містить тритерпенові сапоніни (6,7-7,6%), дубильні речовини (більше 5%), ефірну олію (0,1-0,18%), сліди алкалоїдів, флавоноїди (0,23-0,34%) , смолисті речовини, петазол, петазин, інулін та значна кількість марганцю. У листках є ті самі речовини, але в менших кількостях. Але вміст флавоноїдів (особливо у суцвіттях) майже вдвічі вищий.
Збір та заготівля: листя збирають у червні — липні до появи на них іржавих плям, зрізуючи листові пластинки без черешків. Сушать під навісом або на горищі доти, доки не стануть ламкими найтовстіші жилки листової пластинки. Вихід сухої сировини – 14-15%. Термін придатності – 3 роки. Кореневища викопують восени. Їх миють, сушать на вулиці, під навісом чи у теплих приміщеннях. Вихід сухої сировини – 20%.
Вирощування:
Застосування: рослина не застосовується офіційною медициною. Експериментальним шляхом доведено, що препарати із кореневищ білокопитника білого мають спазмолітичну дію.
У народній медицині настій листя або відвар кореневищ вживають при сухому кашлі як відхаркувальний засіб, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, нервових спазмах, задишці, приступах істерії, метеоризмі, а також при запорах. Зовнішньо свіже листя використовують для загоєння ран і зменшення набряків, припарки з листя — для полегшення подагричних та ревматичних болів.
