Блошниця звичайна
Pulicaria vulgaris

Опис: однорічна трав’яниста сірувато-шерстистоопушена рослина. Стебло пряме або висхідне, сильно розгалужене, 15-30 (45) см заввишки. Листя цілісне; нижні –
поздовжні, що звужуються в короткий черешок; середні та верхні – сидячі, поздовжньо-яйцеподібні, круглі при основі. Квітки жовті, у багатоквіткових поодиноких кошиках; крайні – короткомовні, жіночі; середні – трубчасті, двостатеві або чоловічі. Плід – сім’янка, з чубком. Цвіте у червні – вересні.

Поширення: у Росії блошниця звичайна росте у середній та південній смузі Європейської частини та на Алтаї; в Україні – по всій території. Росте на вологих луках, по берегах річок, днищами балок, на пасовищах та інших вологих місцях, переважно піщаних.

Частина, що використовується: надземна частина рослини. У ній містяться вуглеводи, органічні кислоти, ефірна олія, алкалоїди, аскорбінова кислота, дубильні речовини, кумарини, флавоноїди, монотерпеноїди, поліацетиленові сполуки; в коренях містяться каучук і поліацетиленові сполуки (тридекаєн-пентаїн, тридека-дієн-тетраїн, діа-цетокси-тридека-дієн-тріїн).

Збір та заготівля: надземну частину рослини збирають під час цвітіння.

Застосування: трава з коренем мають сечогінні властивості. У народній медицині настій трави всередину використовується при запорі, дизентерії, альбумінурії як протитуберкульозний засіб. Відомі й цікаві факти, наприклад, назва “блошня” отримана рослиною через його інсектицидні властивості, завдяки яким воно застосовується для обкурювання приміщень при боротьбі з клопами, мухами, бліхами і комарами.
Зовнішньо настій трави у вигляді клізм і ванн використовується при геморої, у вигляді припарок – при зубному болю. Настій трави використовувався для купання дітей із ослабленим організмом.

Rank – 90%