Первинна обробка сировини

Зібрану сировину не можна довго (більше 3-4 годин, а квітки глоду, листя блекоти, дурману – більше 1-2 годин) залишати в тарі, так як воно злежується і самозігрівається в результаті виділення тепла при життєдіяльності ще не відмерлих частин рослини.
Доставлене до місця сушіння або на переробку в свіжому вигляді сировину розстилають на брезенті, тканини або чистій підлозі і переглядають. При цьому вибирають випадково рослини які випадково потрапили або частини заготовляємої рослини, що не є сировиною, відмерлі та пошкоджені частини, камінчики, грудки землі.
Чим краще буде проведена первинна обробка сировини перед сушінням, тим менше буде домішок у висушеній сировині і вище його якість.

{module Реклама для статьи}

Сушка сировини

Лише незначна частина лікарської сировини використовується у свіжому вигляді (наприклад квіти і трава конвалії, кореневища з корінням валеріани). В основному всю сировину після первинної обробки негайно сушать, так як при зберіганні в сирому вигляді вона швидко втрачає діючі речовини і псується.
Частини рослин після збору деякий час залишаються живими, і в них відбуваються процеси життєдіяльності, випаровування вологи і інші фізіологічні процеси. Клітинні оболонки втрачають властивості напівпроникності, і ферменти (ензими) починають руйнувати глікозиди, алкалоїди та інші діючі речовини, у рослин змінюється колір, втрачається запах, смак. Крім того, у вологій сировині, особливо коли вона складена товстим шаром і самозігрівається, починають інтенсивно розмножуватися мікроорганізми (бактерії, гриби), що призводить до її загнивання. Тому основним завданням сушіння є видалення з сировини вологи, в результаті чого припиняються життєві процеси і дія ферментів. Чим швидше проводиться сушка при необхідній температурі, тим вища якість сировини.

{module Модуль статьи}

Різні види сировини сушать при різній температурі.

Сировинe, що містить ефірні масла (материнка, чебрець), необхідно сушити при температурі не вище 30-35С, щоб не випаровувалися ефірні масла.
Навпаки, при наявності глікозидів (горицвіт, конвалія) сировину необхідно сушити при температурі 55-60С, при якій швидко припиняється діяльність ферментів, що руйнують глікозиди.
Сировину, що містить вітамін С – аскорбінову кислоту (плоди калини, горобини, шипшини), сушать при температурі 80-90С.

Найбільш простий і доступний спосіб сушіння (за умови гарної погоди) – сушіння на відкритому повітрі в тіні, під навісами або на горищах і інших добре провітрюваних приміщеннях.
Квітки і траву необхідно сушити тільки без доступу сонця. При освітленні прямими сонячними променями руйнуються фарбувальні речовини, зменшується кількість біологічно активних речовин, втрачається товарний вигляд сировини.
На сонці допустима сушка тільки коренів і кореневищ з вмістом дубильних речовин або алкалоїдів. Коріння і кореневища з вмістом глікозидів і ефірних масел слід сушити в тіні.
На сонці рекомендується підв’ялювати плоди та ягоди перед їх остаточним тепловим сушінням. Сировину розкладають тонким шаром на тканині, а на ніч її прикривають брезентом для захисту від роси.
Найбільш придатні для сушіння сировини горища під залізним або шиферним дахом, на яких у спекотні сонячні дні температура піднімається до 40-50С і навіть вище. Сировина тут висихає за декілька днів (підземні частини рослин – трохи довше), добре зберігається її колір, запах, смак і не руйнуються діючі речовини.
Перед використанням горища це приміщення необхідно ретельно очистити від сторонніх речей, сміття, павутини, після висихання сировину накрити брезентом, тканиною, папером. Її розкладають тонким шаром (3-5 см). Більш товстим (до 7-10 см) може бути шар ефіроолійних рослин. Краще на одному горищі сушити сировину одного виду. Якщо це зробити не можливо, то між окремими видами сировини необхідно зробити широкі проходи (1-1,5 м), щоб не допустити змішування.

На високих горищах, щоб збільшити сушильну площу, доцільно зробити стелажі. Для цього в кілька ярусів на відстані 30-55 см один від іншого натягують мішковину, марлю або іншу нещільну тканину. Краще зробити такі стелажі постійними з рідкої металевої сітки (бажано оцинкованої).
Сировина, висушена на стелажах, зазвичай кращої якості, так як завдяки доступу повітря зверху і знизу вона висихає значно швидше, ніж розкладена на підлозі.
Якісне та швидке сушіння лікарської сировини можливе тільки при гарній вентиляції. З цією метою на протилежних сторонах горища (краще північної і південної) відкривають двері і вікна або встановлюють витяжні труби або витяжні вентилятори.

{module Реклама для статьи2}

Для сушіння та зберігання лікарської сировини непридатні горища тваринницьких ферм, де сировина може придбати сторонній запах, а також приміщення, де зберігаються продукти і матеріали з запахом, отрутохімікати, мінеральні добрива та інше, а також горища приміщень поблизу складів горючих і мастильних матеріалів і гноєсховищ.

Для сушіння в літній період доцільно використовувати шкільні приміщення, які в цей час часто абсолютно вільні, а також горища цих будівель.
У холодну пору (ранньою весною або восени) лікарську сировину, особливо соковиті плоди та підземні частини рослин, сушать у сушарках, в невеликі кількості, особливо плодів глоду, шипшини – в руських печах. При цьому зазвичай використовують тепло, яке залишається в останніх після випічки хліба або приготування їжі.
Піч попередньо добре вимітають і, коли температура в ній знизиться до 40-60С (при такій температурі кинутий у піч шматок паперу не загоряється), сировину розстилають тонким шаром (до 5-7 см) на листах і решетах і закривають наполовину трубу. На наступний день сировину виймають, і якщо вона не висохла, то повторно закладають для досушування.
Сушити лікарську сировину можна також в теплицях, які зазвичай бувають вільні на початку осені.

Сировина багатьох видів висихає нерівномірно. У трав листя висихають значно швидше, ніж стебла; у листя – платівки швидше, ніж живці і товсті жилки. Сушити сировину необхідно до тих пір, поки не висохнуть самі товсті, соковиті частини. Зазвичай при цьому більш тонкі і ніжні частини пересихають, легко ламаються і кришаться. Щоб уникнути цього, пересушена сировину залишають під відкритим навісом на ніч або виносять на деякий час в підвали, завдяки чому вона зволожується і менше подрібнюється.
При досить високій температурі і хорошій вентиляції сировина висихає досить швидко (за 3-7 днів, а в сушарках і печах – навіть за 1-2 дні).
Закінчення сушіння визначають за такими ознаками: сировина стає легкою; коріння, кореневища, кора, стебла при згинанні ламаються з тріском; листя, квітки і суцвіття розтираються в порошок, а соковиті плоди, стислі в руці, не злипаються в грудки і не мажуться.

{module Модуль статьи2}

Вихід сухої сировини у різних рослин неоднаковий, він залежить в основному від початкової вологості рослин – чим більше вологи було до сушіння, тим менший вихід сухої сировини, і навпаки. Різні частини рослин містять від 40 до 95% вологи, в сухій сировині її приблизно однакова кількість (10-18%). Тому вважають середній вихід сухої сировини по відношенню до сирої (у відсотках): бруньки 40-50, кора 40-45, трава 20-25, листя 20-25, квітки і суцвіття 20-25, соковиті плоди 15-28, підземні частини 30-35.

Зберігання сировини

Відомо, що при тривалому зберіганні лікарських рослин можливі великі втрати діючих речовин, зниження якості сировини.

Для того щоб зберегти тривалий час лікарську сировину хорошої якості, необхідно організувати правильне її зберігання. Основними факторами, що впливають на якість сировини, є: повітря, опади, вологість, температура, освітлення і шкідники.
При недостатньому доступі повітря тепло, що виділяється при окисленні, залишається в рослинній масі і може викликати її зігрівання. При цьому створюються умови, сприятливі для розвитку мікроорганізмів, що веде до псування сировини. Псує її і осідаючий з повітря пил. Тому складські приміщення мають бути достатньо просторими, мати добру вентиляцію, справні, без щілин і дірок дахи, стіни, стелі, підлоги (краще дерев’яні), вікна, двері, що забезпечує захист від попадання в них дощу, снігу, пилу, а також комах і гризунів.

Суха лікарська сировина дуже гігроскопічна і швидко поглинає вологу, тому для її зберігання непридатні приміщення, розташовані в місцях, де спостерігається підвищена вологість грунту і повітря, часті роси, тумани.
Не годяться і сховища, які влітку сильно прогріваються сонцем. Тому склади під залізним дахом обов’язково повинні мати стелі. У приміщення не повинні потрапляти прямі сонячні промені, під впливом яких руйнується хлорофіл та інші пігменти, в результаті чого сировина знебарвлюється (особливо трави, листя, квітки і суцвіття) або набуває темне забарвлення (плоди). Тому вікна, що виходять на південь і схід, необхідно на літо білити вапном. Однак складські приміщення не повинні бути зовсім темними, так як в темряві легше розмножуються шкідники.
Не досушену або відвологлу сировину не слід приймати на склад, так як це може привести до псування і сухої сировини.

{module Реклама для статьи3}

Під час дощів, туманів, танення снігу вологе повітря потрапляючи в сховище, викликає надмірне зволоження лікарської сировини. Таке ж явище спостерігається при швидкому зниженні температури повітря, що часто буває восени. Враховуючи це, в сиру погоду слід обмежувати доступ повітря в приміщення ззовні. В суху погоду, навпаки, посилення вентиляції сприяє припливу сухого повітря і видалення вологого. Щоб прискорити обмін повітря, відкривають вікна і двері, особливо з протилежних сторін.

У складі сировину розміщують на відстані 10-15 см від підлоги на підтоварниках з сухих дощок, на дошках чи брусках, очищених від кори. Це сприяє провітрюванню сировини і захищає від вогкості. Між сировиною і стінами також має бути певна відстань. Достатньої ширини залишають проходи і між окремими групами сировини, щоб контролювати його стан. Кожен вид сировини складають в окремі штабелі, причому тюки й стоси – висотою в 4 ряди, ящики та мішки – у 6-8 рядів (крім ящиків і мішків з ягодами, які кладуть в 3-4 ряди).

{module Модуль статьи3}

Різні види складають окремо за групами:
– запашні (валеріана, материнка, чебрець), так як запах цієї сировини може передаватися іншим видам;
– плоди, особливо ягоди (бузина, глід, малина, смородина, чорниця, шипшина), так як вони легко пошкоджуються шкідниками і тому за такою сировиною повинен бути особливо ретельний догляд.
– отруйні рослини (блекота, горицвіт, дурман, кульбаба, чистотіл, чемериця) зберігаються в окремих приміщеннях або на відокремлених частинах складів під замком.
Решта сировини складають у загальних приміщеннях.

Шкідники лікарської сировини

Крім діючих речовин в лікарській сировині знаходяться різні поживні речовини (крохмаль, цукри, білки, органічні кислоти), які залучають різних шкідників (гризунів, комах, кліщів). Тому лікарська сировина при поганому зберіганні і контролі може бути легко пошкоджено та засмічена ними. Крім сировини, шкідники псують тару, стіни і стелі складських приміщень.
При значному пошкодженні шкідниками сировину бракують. Тому для оберігання її від псування необхідні різні заходи, що попереджають появу шкідників, а також заходи знищення при їх появі.

Специфічних шкідників лікарської сировини немає: всі вони є шкідниками сільськогосподарських продуктів, що зберігаються на складах. З гризунів – сірий щур та хатня миша; з комах – великий і малий борошняні хрущаки, хлібний точильник, млинова огнівка, борошняна вогнівка, комірний довгоносик; з кліщів – амбарний кліщ.

Велике значення для захисту лікарської сировини від шкідників мають попереджувальні (профілактичні) заходи: перевірка сировини на наявність шкідників при прийманні і періодична перевірка при зберіганні; достатнє провітрювання складських приміщень для підтримки необхідної температури і вологості; систематичне очищення приміщень від пилу, павутини, відходів; закладення всіх дірок і щілин, періодична побілка стін, стель і т. д.
При виявленні шкідників у складах проводять дезінфекцію проти комах і кліщів, встановлюють пастки, капкани або розкладають отруйні приманки проти гризунів.

{module Кнопки соцсетей}