Маклюра
Maclura pomifera
адамове яблуко, божий дар
Аптечна назва:
Плоди маклюри
Частина, що використовується:
Цілющими є стиглі плоди маклюри жовтого кольору.
Час збору:
Жовтень
Опис:
Адамовим яблуком називають плід маклюри помаранчевої, великого листопадного дерева висотою близько 14-20 м. з густою кроною, колючими гілками та яскравим зеленим листям. Це дерево належить до сімейства Тутові.
Великі плоди маклюри можуть досягати 10-15 см у поперечнику, вони вкриті зморшкуватою шкіркою і формою нагадують апельсини, тільки світло-зеленого кольору. Через таку екзотичну «зовнішність» цей плід називають ще лжеапельсином, китайським або індійським апельсином, а за старих часів він був відомий як божий дар або боже дерево. Сьогодні поширена ще одна його назва – адамове яблуко: його вигадали або за аналогією з однойменною частиною чоловічого організму, або на противагу тому яблуку, яке вкусила Єва, а Адам, отже, своє не зачепив.
Кулясті плоди маклюри складаються з багатьох маленьких сухих плодів з одним насінням, які захоплені в досить м’ясисту вісь суцвіття. У середині адамового яблука знаходиться клейка речовина білого кольору та сірі насіння. А якщо плід розрізати, то від нього пролунає запах свіжого огірка.
Дозріває адамове яблуко в середині осені. Ці стиглі плоди мають надзвичайно корисні властивості, але при цьому вони зовсім не їстівні. У медичній промисловості з них виготовляють різні лікувальні препарати, у тому числі й антибіотики, а народні умільці, які знають особливості та рецепти нетрадиційної медицини, роблять із них різні мазі та настойки. Не залишається поза справою і деревина маклюри: її використовують для меблів, вона також вважається найкращою деревиною для виробництва спортивних та мисливських луків. Крім того, листям маклюри вигодовують шовкопряди, а кору і коріння цього дерева застосовують для виготовлення жовтої фарби.
Збір та заготівля:
У медичних цілях використовують свіжі плоди рослини. Цілющими є стиглі плоди маклюри жовтого кольору.
Вирощування:
Маклюра досить невибаглива рослина. Вона активно зростає і швидко досягає періоду плодоношення. Доросла рослина здатна витримати нетривалі високі температури повітря взимку, молода поросль теплолюбніша і страждає від сильних морозів. Є приклади обробітку маклюри у середній смузі Росії. У таких умовах дереву, звичайно, не досягти висоти чотирнадцяти метрів, але плодоношення буде регулярним. Ідеальними для її зростання будуть відкриті ділянки, що знаходяться в районах зі спекотним літом. До типу ґрунту маклюра не вимоглива. Її коріння сягає найглибших шарів, що дозволяє рослині легко переносити будь-яку посуху. Не страшні цій рослині і сильні вітри. Чи не боїться воно і забрудненого повітря.
Поширення:
Батьківщина маклюри – Південна Америка, саме звідти плоди були вперше завезені до Росії та поширилися її територією.
В даний час “адамове яблуко” маклюра, яка була названа так на честь дослідника природи Маклюри, росте в Америці, Середній Азії (зокрема в Туркменії та Узбекистані), на Кавказі, в південних областях Росії та в Україні (в Криму).
Хімічний склад:
В офіційній медицині дерево маклюра вивчене недостатньо, але згадується як джерело цінних корисних речовин. При розрізанні ножем плода виділяється липка рідина – це сік, яким буквально просочені всі частини рослини. У чумацькому соку маклюри багато циклічних тритерпенових спиртів у вигляді ефірів жирних кислот. До цього класу біологічно активних речовин, поширених у рослинному світі, відносяться стерини, жовчні кислоти, сапоніни.
Сумарний вміст тритерпеноїдів у супліддях маклюри у період молочної стиглості сягає 4%. Хімічний склад плодів дуже різноманітний, але багато подібних речовин, що у шовковиці. Багато у суплодіях цукрів, пектинових речовин – до 10%, у листі майже 13% лимонної кислоти.
Насіння – невеликі горішки, розміщені всередині суплодія, містять майже 30% жирних кислот. Але найбільш цінними речовинами маклюри можна вважати флавоноїдні сполуки. Ця група речовин за будовою подібна до Р-вітаміну. По суті, це потужні антиоксиданти, що володіють протисклеротичними та протиканцерогенними властивостями, яких так потребують сучасні люди. У найбільшій кількості флавонолів міститься кемпферол – до 1,2%. Саме ці речовини мають жовто-оранжевий (апельсиновий) колір. У плодах у великих кількостях (близько 6%) містяться і ізомерні сполуки флавоноїдів – ізофлавони. З них більшість припадає на частку осайїну. Як і багато поліфенол з Р-вітамінною активністю, вони зміцнюють судини, капіляри. Причому осай набагато вище за ефективністю, ніж відомий рутин.
Застосування:
У народній медицині з плодів маклюри готують настоянки, витяжки та мазі. Настойка маклюри застосовується зовнішньо при поліартриті, подагрі, відкладенні солей, радикуліті, остеохондрозі, шпорах (втирати на ніч, вовняне утеплення), при хребетній, пахвинній, суглобовий та інші види гриж. Слід розтиратися настойкою 3 десь у день (несильно натискаючи, потім утеплити) чи робити компреси місце гриж. При мастопатії роблять примочки – компреси (без целофану). Слід змочити бинт або бавовняну тканину, складену в 3-4 шари, і прикласти вдень на 2-3 години та на ніч. На 2-3 місяці знадобиться щонайменше 1 л настойки.
Всередину застосовують витяжку маклюри при доброякісних та злоякісних пухлинах. Витяжка маклюри вважається найсильнішим засобом розсмоктування як злоякісних, і доброякісних пухлин (мастопатії, міоми, фіброміоми та інших.). Приймають витяжку тривалий час (1 р. 2 міс.) при злоякісних пухлинах, а при доброякісних – 3 місяці і більше.
Мазь маклюри ефективна при захворюваннях лімфатичних вузлів, бешихі, міжхребцевих та дискових грижах, вовчаку, раку шкіри та прямої кишки, геморої. При мастопатії та фібромастопатії мазь краще прикладати на ніч на листі капусти або лопуха.
Протипоказання:
Препарати з маклюри протипоказані тим, хто хворіє на цукровий діабет та алергію.
Перед прийомом будь-якого засобу з адамового яблука необхідно проконсультуватися у лікаря, а на час лікування слід виключити спиртні напої та прийом антибіотиків.
Також не варто забувати, що плоди цього дерева є отруйними, тому приймати ліки на їх основі потрібно з обережністю.
Здоров’я Вам!