Акантопанакс сидячоквітковий

Acanthopanax sessiliflorum
Елеутерокок сидячеквітковий

Аптечна назва:

Настоянка коріння акантопанакса.

Частина, що використовується:

Коріння, листя.

Час збору:

Листя – липень-серпень, коріння – жовтень-листопад.

Опис:

Гіллястий чагарник висотою 2-3 м. Кора сіра, гілки гладкі або з невеликими рідкими шипами. Листя пальчастоскладне, складається з 3-5 еліптичних, загострених листочків. Квітки пурпурно-лілові, на дуже коротких квітконіжках, зібрані в кулясті суцвіття, рідше поодинокі.

Збір та заготівля:

Листя заготовляють під час цвітіння, коріння – у жовтні-листопаді. Кущ підкопують з одного боку, щоб оголити трохи більше чверті коріння. Голе коріння обрубують, і основа куща щільно присипають землею. Викопане коріння очищають від землі, обмивають холодною водою і розрізають на шматки завдовжки 5-15 см; коріння товщиною понад 6 см розщеплюють вздовж. Коріння сушать на сонці або сушарках при температурі 50°С.

Вирощування:

Культивування можливе лише районах, де температура не опускається нижче -15°С. Віддає перевагу глинистому грунту і відкритому сонячному місці. Добре розмножується відростками. Можливе розмноження насінням. Їх висаджують восени у прохолодний парник; потім сіянці пікірують в окремі горщики, а навесні висаджують на постійне місце.

Поширення:

Поширений у Південно-Східній Азії, у Росії у дикому вигляді росте Далекому Сході й у Хабаровському краї. Росте поодиноко або невеликими групами на узліссях лісів, по берегах річок, на високих місцях заливних лук і на островах.

Хімічний склад:

Акантопанакс містить у своєму складі вуглеводи, жирні олії, тригліцериди багатьох кислот, наприклад, пальмітинової, стеаринової, олеїнової, ліноленової.
У коренях виявлено крохмаль, ефірну олію, протерпеноїди, даукостерин, камедь, стигмастерин, ситостерин, карденоліди, алкалоїди, лігнани, сезамін, акантозиди А, Б, С, Д, кумарини.

У гілках знайдено тритерпеноїди, крохмаль, камедь, ефірну олію, карденоліди, алкалоїди. У плодах міститься 0,2% кумаринів. Кора має тонізуючу дію, вважається, що вона є замінником женьшеню. З рослини отримують рідкий екстракт, а також спирто-хлороформене вилучення.

Застосування:

За лікарською дією акантопанакс близький до елеутерококу та легендарного женьшеню. Препарати акантопанакса мають стимулюючу дію на центральну нервову систему. У китайській народній медицині їх застосовують при застудних захворюваннях, артритах і як загальнозміцнюючий засіб. Лікувальні властивості екстракту та настойки коренів використовуються і в науковій медицині для підвищення опірності організму. Настоянку коренів рекомендують при втомі, нервовому виснаженні після тривалих захворювань, особливо інфекційних.

Отриманий сухий екстракт має гіпоглікемічну властивість, а також сприяє підвищенню вмісту глікогену в печінці. Такі речовини як сезамін та савінін можуть інгібувати синтез білка. А глікозиди покращують умовнорефлекторну діяльність. Кумарини мають протипухлинну активність.

З цієї рослини готується відвар з коріння, і використовується він у китайській медицині як тонізуючий засіб, а також стимулюючий і болезаспокійливий. Допомагає і при імпотенції, диспепсії, при паралічі, застуді, геміплегії, ревматизмі, а також ряд інших недуг.

Особливо широко акантопанакс застосовують у китайській медицині, але зараз він входить у фармакопеї багатьох країн Західної Європи.

Протипоказання:

Протипоказаний при епілепсії та різних психозах.

Здоров’я Вам!