Бузина чорна

Sambucus nigra
бузівник, бузинник, базник, самбук, швейцарський чай

Аптечна назва:

Квітки, листя, кора або плоди бузини

Частина, що використовується:

Квітки бузини чорної. Вони містять ефірні олії, глікозиди, слизу, цукор, таніни, холін. У плодах — карбонові кислоти та барвники. Склад рослини маловивчений.

Час збору:

Квітки – травень-липень, листя – травень-червень, плоди – серпень-вересень, кора – червень-серпень.

Опис:

Сімейство жимолості. Чагарник чи деревце заввишки від 2 до 7 м. Крона округла, попелясто-бура, з глибокими тріщинами. Листя супротивне, непарноперисте, зверху темно-зелене, знизу – світліше, довгасто-яйцевидне або ланцетове. Дрібні запашні квітки зібрані у жовтувато-білі плоскі суцвіття. Плоди – соковиті ягодоподібні чорно-фіолетові кістянки. Цвіте у травні – червні, дозріває у серпні – вересні.

Збір та заготівля:

Квітки збирають під час цвітіння рослини, зрізуючи всі суцвіття. Сушать під навісом при хорошій вентиляції (при повільному сушінні віночки квіток стають бурими) або в сушарці при температурі 40°С. Після висихання квітки відокремлюють з інших частин рослини. Вихід сухої сировини – 18-20%. Термін придатності – 3 роки. Кору знімають навесні, плоди – коли повністю дозріють. Сушать у печах або сушарках при температурі 60-65°С. Вихід сухих плодів – 15%; термін придатності – 6 місяців. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Спочатку їх пров’ялюють на сонці, потім досушують у тіні. Вихід сухої сировини – 20%. Коріння викопують після дозрівання плодів. Їх миють, розрізають на частини та сушать на сонці або у протопленому приміщенні. Вихід сухої сировини-25%.

Вирощування:

Розводити чорну бузину на садовій ділянці нескладно. Але треба пам’ятати, що вона сонцелюбна і найкраще вдається на вологих, суглинистих, родючих ґрунтах. А ось піщані сухі ґрунти для неї непридатні. У північних областях для посадки потрібно вибирати захищене від холодних вітрів розташування з достатнім сніговим покривом узимку.
Розмножувати бузину чорну можна живцями та насінням. Насіння збирає в середині жовтня і висіває на глибину до 2-3 см в рядки з міжряддями 20-25 см. Сіянці бузини ростуть досить швидко, і вже до кінця першого сезону досягають висоти 50-60 сантиметрів. Ще бузина добре живці, як здерев’янілими, так і зеленими живцями. Однорічні саджанці слід висадити на постійне місце. Після посадки рослини поливають регулярно і рясно, доки рослини не підуть у зріст.

Розповсюдження

Росте в середній смузі Росії, в Україні, Білорусії та на Кавказі. Росте в широколистяних лісах, серед чагарників. Зустрічається як декоративна рослина у садах та парках.

Хімічний склад:

З лікувальною метою використовуються кора, квіти, листя, плоди і коріння. У всіх частинах рослини містяться речовини, що діють. У корінні – сапоніни, дубильні речовини та гіркоти. У корі – ефірна олія, холін, фітостерин, цукри, органічні кислоти, пектинові та дубильні речовини. У квітках – ефірна олія (0,025-0,03%), глікозиди самбунігрін та рутин, слиз, дубильні речовини, холін, цукру, органічні кислоти (кавова, оцтова, валеріанова, яблучна), фітостерин. У листі – самбунігрін, алкалоїди коніїн та сангвінарин, ефірна олія, смоли, вітамін С (280 мг%), каротин (14-15 мг%). У плодах містяться цукру, органічні кислоти (винна, оцтова, валеріанова, лимонна), каротин, аскорбінова кислота (10-15 мг%), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні речовини, барвники, тирозин, є сліди ефірної олії.

Застосування:

Фармакологічна дія різних частин рослини відрізняється залежно від їх складу та дозування. Сечогінну властивість мають всі частини рослини; потогінним та протизапальним – кора, листя, квіти, плоди. Проносною властивістю володіють плоди, а також кора і коріння у великій дозі. Квітки мають болезаспокійливу властивість.

Препарати бузини чорної широко використовуються і в науковій, і народній медицині. Настій квіток рекомендується науковою медициною як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок та сечового міхура та при невралгії. Завдяки своїм сечогінним властивостям препарати чорної бузини ефективні при лікуванні хронічної ниркової недостатності. У гінекологічній практиці настій квіток використовується внутрішньо і для спринцювання та ванн при деяких захворюваннях піхви. Квітки бузини входять до складу потогінних, пом’якшувальних та послаблюючих зборів, а також до складу зборів для спринцювання та клізм.

У народній медицині нарівні з квітками використовуються кора, коріння, листя та плоди рослини. Настій квіток та листя, а також відвар кори вживають при захворюваннях дихальних шляхів, запорі, геморої, як жовчогінний засіб, при подагрі, артриті, анемії, ожирінні, хронічних шкірних захворюваннях (зокрема, при псоріазі). Відвари коренів та кори використовуються при діабеті, хворобах нирок та набряках. Свіжі плоди використовуються при ревматизмі та невралги

ях. З сушених плодів готують кисіль, що вживається як проносний засіб. Настій сушених плодів сприяє спорожненню кишечника, покращує виділення жовчі, посилює діурез. Препарати бузини чорної використовуються і у вигляді полоскань та примочок при ангіні, запаленні порожнини рота та горла, при очних та вушних хворобах, подагрі, утворенні гемороїдальних вузлів. «Ванни з відваром коренів та квіток вважаються ефективним засобом при ревматоїдному та подагричному поліартриті.

Протипоказання:

Бузина має двояку репутацію. У деяких мовах у назві “бузина” відбито властивість старшинства. Для того, щоб використовувати її – треба було питати у неї дозволу, інакше це було небезпечно. Спалювати її теж не дозволялося. З гілок бузини виготовляли музичні інструменти – жалейки.
Самому дереву бузини робилися підношення хлібом, олією, пивом.
Вона нібито відводить блискавку і захищає будинок.