Барбарис амурський
Berberis amurensis

Опис: листопадний кущ до 3,5 м заввишки. молоді пагони жовті, пізніше сірі.
Листя еліптичне або обратнояйцевидне, по краю дрібно-колючезубчасте. Колючки жовті, 3-роздільні, до 3 см завдовжки, на вегетативних пагонах довгі, на однорічних порослевих біля основи 4-5-, іноді 7-роздільні.
Квітки жовті,
у 10-26-квіткових кистях завдовжки до 10 см. Плід – яскраво-червона ягода, близько 1 см завдовжки. Цвіте у травні – червні, плодоносить у вересні – жовтні.

Поширення: в дикому вигляді росте в Росії в Приморському краї, в Північному Китаї, по узліссях і берегах гірських річок. Широко використовується у зеленому будівництві (в Україні культивується з 1927 року). Використовується для влаштування живих колючих огорож, бордюрів, галявин, групових та одиночних посадок у парках, скверах та на бульварах.

Використовувана частина: коріння (не товщі 6 см), кора, листя та плоди. Усі частини барбарису містять дубильні речовини, ефірну олію, алкалоїди: берберин — головний алкалоїд, оксиберберин, пальматин, тетрагідропальматин, барбамін, оксианкантин, ятрорицин, колумбамін, магнофлорин, ізотетрандин. Вміст берберину в корінні досягає 1,5%. У плодах містяться органічні кислоти (3,5-6%): яблучна, лимонна, винна тощо, а також цукру (до 7,7%), пектин (0,4-0,6%), аскорбінова кислота (20-55 мг%), дубильні речовини, барвники, флавоноїди (катехіни, лейкоантоціани, антопіани, флавоноли), фенолкислоти. Плоди та листя містять також лютеїн та вітамін К.

Збір і заготівля: коріння викопують навесні (до початку розпускання нирок) або восени (після дозрівання плодів), обтрушують від землі, відрізають почорнілі і гнилі частини, ріжуть на шматки по 10-20 см завдовжки, розщеплюють уздовж і сушать у приміщеннях, що добре провітрюються, під навісом або в сушарках при температурі 45-50 градусів. Кору заготовляють провесною, листя — відразу після цвітіння рослини. Сушать на горищах під залізним дахом або під навісом з гарною вентиляцією, розстилаючи шаром 3-5 см і періодично перемішуючи. Готову сировину зберігають у приміщеннях, що добре провітрюються. Термін придатності – 3 роки.

Застосування: препарати барбарису амурського виявляють седативну, протизапальну, жовчогінну та сечогінну властивості. Як жовчогінний засіб
барбарис використовують при дискінезії жовчних шляхів (при гіперкінетичній формі), гепатит, гепатохолецистит, жовчнокам’яної хвороби, не ускладненої жовтяницею. Ефективним є використання барбарису при запальних процесах у сечових органах (гломеруло- та пієлонефрит, геморагічний цистит). В акушерсько-гінекологічній практиці настоянку з листя та коріння барбарису використовують при атонічних кровотечах у післяпологовий період, при ендометриті, кровотечах у клімактеричний період. У народній медицині відвар кори та коріння використовують ще й при малярії, плевриті, туберкульозі, сечокам’яній хворобі, набряках, подагрі, ревматизмі, люмбаго; настоянку листя – при хворобах печінки та при малярійному збільшенні селезінки; відвар квіток – при захворюваннях серця та при малярії. Сік із плодів барбарису використовують як жовчогінний, що покращує кровообіг, жарознижуючий та легкий проносний засіб. Він добре вгамовує спрагу і збуджує апетит. Сік барбарису дуже корисний при запаленні легких, гарячкових станів та кашлі.