Астрагал солодколистий (Astragalus glycyphyllos)

Астрагал солодколистий
Astragalus glycyphyllos

Опис: багаторічна трав’яниста гола або рідко білувато-опушена рослина. Стебло висхідне, розгалужене, 45-90 см заввишки. Листя чергове, непарноперисте, з 4-7 пар довгасто-еліптичних, знизу волосистих листочків. Квітки зеленувато-жовті, у коротких густих кистях. Плід боб. Цвіте у червні – серпні.

Поширення: у Росії зустрічається у Європейській частині, на Кавказі, у Західному Сибіру; в Україні – по всій території. Мешкає на галявинах, узліссях, у дубово-соснових, дубових, букових лісах і соснових борах, а також на луках, лугових схилах, у заплавах річок та серед чагарників.

Використовувана частина: надземна частина рослини, вона містить сапоніни, алкалоїди, флавоноїди, аскорбінову кислоту, вуглеводи та споріднені сполуки (маніт, декстрозу); у коренях знайдено тритерпеноїди.

Збір та заготівля: надземну частину рослини збирають під час утворення плодів. Траву зрізають на висоті 5-7 см від поверхні ґрунту. Сушать сировину під укриттям або в приміщеннях, що добре провітрюються, періодично помішуючи. Вихід сухої сировини – 25%.

Застосування: не застосовується офіційною медициною. Рослина знижує рівень зсідання крові, знижує кров’яний тиск, уповільнює розвиток дріжджових грибків і виявляє сечогінну, антибактеріальну, антитрихомонадну властивості. Воно широко використовується в народній медицині різних країн: при скрофулезі, дерматитах, утероптозі, олігурії, білях, венеричних захворюваннях, захворюваннях шлунка, дизентерії, гастроентериті, метеоризмі, гіпертонічній хворобі, ішіасі, як молокогінне, проносне, сечогінне і сечогінне та сечовивідних шляхів, що відхаркує при гострих респіраторних захворюваннях, пом’якшувальний, освіжаючий, як стимулюючий процес пологів і засіб, що прискорює відділення плаценти.

Rank – 90%